Ой у полі жито стелиться низенько

Ой у полі жито стелеться низенько,
Добре тому жити, що любов близенько. (двічі)

А я жито вижну, стерню поламаю,
Я свою кохану здалека узнаю. (двічі)

А моя кохана в вишневім садочку,
Сивим конем грає та ще й в холодочку. (двічі)

Ой у полі жито стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близень(ко). (двічі)

А я жито вижну та ще й поламаю,
Я сваю кохану здалека й узна(ю). (двічі)

А моя кахана в зеленім садочку,
Сірим конем грає ще й по халадо(чку). (двічі)

Ще й по халадочку, мальована бричка,
Люблять мене хлопці, що я невели(чка). (двічі)

Ой я невеличка та ще й небагата,
В мене кавалєрів всігда повна ха(та). (двічі)

Та всігда повна хата та ще й повні сіни,
В мене кавалєри завсіда красі(ві). (двічі)

Ой у полі жито стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близень(ко). (двічі)

А моє кохання в вишневім садочку,
Сивим конем грає та й на повідо(чку). (двічі)

Сивим конем грає, мальована бричка,
Мене хлопці люблять, хоть я невели(чка). (двічі)

А я невеличка та ще й небагата,
В мене кавалерів завжди повна ха(та). (двічі)

Завжди повна хата та ще й повні сіни,
В мене кавалери завсігда краси(ві). (двічі)

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже,
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався. (двічі)

"Женихався, не цурався, думав тебе брати,
За лихими ворогами мушу спокидати. (двічі)

Ой якби ж ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (двічі)

"Ой якби ж я, козаченьку, була багатенька,
Наплювала б я на тебе, на твого батенька". (двічі)

Ой піду цею, ей, цею вулицею,
Ой чи не здибаюсь свою, свою Марусею.

Їде козак їде, ей, під ним коник вʼється,
Молода дівчина з коза-, з козака сміється.

"Не смійся дівчино, ей, не смійся ти з мене,
Не одну я нічку ночу-, ночував я в тебе.

Не одну я нічку, ей, ночував я в тебе,
Не одну вечерю, вече-, вечеряв я в тебе.

Посіяла огірочки низько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила миленького чотирі годочки. (двічі)

А на п’ятий побачила, як корову гнала,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла. (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала «Добрий вечір», щоб не насварився. (двічі)