Чорноморець, мамінька, чорноморець

Ой сяду я край віконця виглядати чорноморця,
Чорноморець іде-їде, ще й семеро коней веде.

На восьмому вороному, ще й в жупані голубому, гей,
Я думала він додому, а він їде до Дунаю.

Став він коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.

Чорноморець потопає, ще й на милочку гукає, гей,
«Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила».

«А я б рада ратувати та й не вмію ж я плавати, гей,
Ой піду ж я між люди, може жаль кому буде».

Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився, гей,
Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився.

«Пливи, пливи за водою, й остаюся я вдовою,
Пливи, пливи річечками, остаюся з діточками».

Чорноморець, мамєнька, чорноморець,
Вивів мене босую ой на мо-, на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
"Чи є мороз, дівчино, ой чи не-, чи немає?" (двічі)

Ой нема морозоньку, тільки роса,
А я й молодесенька ой стою, стою боса. (двічі)

Простояла ніченьку та й байдуже,
Люблю чорноморчика, люблю дуже. (двічі)

"Я ж думала, мамєнька, панувати,
А прийшлося, мамєнька, ой гарювати". (двічі)

"Я ж думала, мамєнька, панувати,
Черевичок з ніжок не знімати". (двічі)