How will I go to the forest for firewood

Ох піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене мій миленький ой в чужу, в чужу ж стороно(ньку). (двічі)

Ой чужая сторононька – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду зеленому ой поють, поють соловей(ки). (двічі)

Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я піду в сад зелений, ой вмиюсь, вмиюся ж сльоза(ми). (двічі)

Як зорву я з рози квітку та пустю на воду,
Пливи, пливи, з рози квітка, аж до, аж до мого ж ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рози квітка та й стала крутиться,
Вийшла мати воду брати та й ста.., та й стала журить(ся).

«Ой чого ж ти, з рози квітка, та й рано сов’яла,
Чого ж моя рідна дочко, так ра.., так рано зов’я(ла)?».

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум й у чу-, й у чужу й сторо(нку). (двічі)

А в чужій же сторононьці – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співав, співав соловей(ко). (двічі)

Співай, співай, соловейку, всіма голосами,
А я піду в сад вишневий, вмиюсь, вмиюся й сльоза(ми). (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, та й зламаю розу,
Завів мене дурний розум на чу-, на чужу сторо(нку). (двічі)

А на чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа соловей(ко).

Спивай, спивай, соловейко, всими голосами,
А я піду в сад вишневій заллюсь, заллюся сльоза(ми). (двічі)

Як піду я в ліс по дрова та й зру.., та й зрубаю кльона,
Завів мене дурний розум на чу.., на чужу сторон(ку). (двічі)

На чу.., на чужій сторонці не ба.., не батька, не неньки,
Тільки в саду вишневому поють, поють соловей(ки). (двічі)

«Пойтє, пойтє, соловейки, трьома, трьома голосами,
А я вийду та й заплачу дрібни.., дрібними сльоза(ми). (двічі)

Як зірву я з рози квітку та й ки.., та й кину на воду,
Пливи, пливи, з рози квітка, та й до, та й до мого ро(ду)». (двічі)

Пливла, пливла з рози квітка та й ста.., та й стала крутиться,
Вийшла мати воду брати та й ста.., та й стала (дивиться) питать. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітка, так ра.., так рано зів’яла,
Як попала в чужі руки та й го.., та й горя зазна(ла)». (двічі)

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завіз мене мій миленький в чужу, у чужу сторо(ну). (двічі)

А чужая сторононька – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду зеленому поють, поють соловей(ки). (двічі)

Пойте, пойте, соловейки, всіма голосами,
А я піду в сад зелений, вмиюсь, вмиюся сльоза(ми). (двічі)

Зірву, зірву з рози квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи з рози квітка аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рози квітка та й стала кружитись,
Вийшла мати воду брати та й ста… та й стала жури(тись). (двічі)

Ой чого ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стара ста(ла)? (двічі)

Як піду я в ліс по дрова, наламаю (лому),
Завіз мене мій миленький в чужу, в чужу й стороно(ньку).

А в чужій сторононці ні батька, ні неньки,
Только поють в саду зеленом солов’ї, поють соловей(ки)

Пойте, пойте соловейки всими голосами,
А я вийду в сад зелений, вмию… вмиюся сльоза(ми).

Як зломлю я з рози квітку, та й пустю на воду.
Пливи, пливи, з рози квітка, аж до, аж до мого дом(у).

Плила, плила з рози квітка та й стала кружиться,
Вийшла й з хати стара й мати та й ста… та й стала жури(ться).

“Ой, чого ж ти, моя доню, така стара стала?
Чи тя милий не кохав же, чи свекруха й обіжа(ла)?”

І милий кохав, і свекруха не обіжала,
Знать судьба моя такая, рано, рано й старой ста(ла).

Як піду я в ліс по дрова, назбираю лози,
Завів мене дурний розум на чу.., на чужу сторон(ку).

А в чужій же сторіноньці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа соловей(ко).

Ви не пойте, соловейки, всіма голосами,
Як я сяду та й заплачу дрібни.., дрібними сльоза(ми).

Ой на калині чорний ворон кряче.
Ой та на чужині сиротина плаче. (двічі)

–Та я недавно сиротою стала.
Ой уже багато горенька й узнала. (двічі)

Нараяли сиротині люди:
–Ой вийди ж ти заміж - краще тобі буде. (двічі)

(далі текст, як в сусідній Матяшівці)

Ой летить орел та й через море,
А й подай, море, пити.

Та й подай, подай море пити,
Ой горе тому та й козакові, й а на чужбині й жити.

Та й на чу-, на чужбині жити,
Ой сидить козак та й на могилі, й а сорочку латає.

Й а соро-, сорочку латає,
Ой прийшла к йому та й дівчинонька, й а стиха промовляє.

("Скажи, скажи, козаченьку, а що сьогодні за день?
А сьогодні та й день субота, а завтра неділя,
Чого в тебе, козаченьку, сорочка не біла?

Ой не біла, ой не біла, та й не буде біла,
Бо не знає козак бідний, коли та неділя.

Мати стара, сестра мала, дівчина далеко,
Нікому переказати, щоб прийшла попрати.)

Як піду я в сад зелений, наламаю лому,
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му),
Вже минає два годочки, як по.., ой, як поїхав з до(му).

А в чужій сторононьці ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки),
Тільки в саду вишневому поють, ой, поють соловей(ки).

Пойте, пойте, соловейки, всими голосами,
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми),
А я сяду та й заплачу дрібни.., ой, дрібними сльоза(ми).