Digital archive of folklore

Ох ви, дівчата, та вас куча,
Та в мене милка – сама лучча.

Я іду, іду, іду, стану та й подумаю:
Чи він любе, чи не любе, а я, дура, думаю.

Ти трєпач, а я не знала, ізвіні, мой дарагой,
По ошибочке проводіла я времячко с тобой.

Я іду, іду, іду, тіліграму подаю:
Підтирайте, хлопці, соплі, я на улицю іду.

Балалаєчка, гітара – моє утішенія,
Гуляй, гуляй, мой дєточка, даю разрєшенія.

Скільки в лісі не була, все на край виходила,
Скільки хлопців не любила, всіх з ума позводила.

Голубиє – глаза злиє, кариє – лукавиє,
А мої сіресенькі – всігда веселесенькі.

Балалаєчка, гітара – моє утішенія,
Гуляй, гуляй, мой дєточка, даю разрєшенія.

Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Під’їхало ГПУ –
Діти зразу в кропиву.

(– Бо їх ганяли, дітей, їсти ж хотілося і ганяли).

Устань, Лєнін, подивися,
Як ми в СОЗі дожилися:
Хата боком, клуня боком
І кобила з одним оком.

Коли Лєнін умирав,
Сталіну приказував:
«Щоб ти хліба не давав,
Сала не показував».

...хуй та пизда
Та полізли до гнізда,
Видрали яйця,
Начали їбаться.

Вибили німця,
Хуй по колінця.

Ходить німець по горі,
Стріля хуєм в журавлі,
Не попав в журавель, а попав в лисицю,
А лисиця на дурна
Та в суд подала,
А суд присудив,
Щоб по яйця засадив.

Через греблю, через міст,
Сидить пизда-кавуніст,
А хуй грає не скрипочку,
Дай же, пизда, хоч скибочку.

Пизда, пизда, пиздачок,
Пизда, чьорнєнький клочок,
Пішла пизда в бардачок -
Заробила п'ятачок.

На припічку, на краю
Єбуть милую мою,
На припічку, на крайочку
Єбуть милу крізь сорочку.

Коло кузні ходила
Та й насвистувала,
Пизду козирем носила,
Сраку виставила.

Ой мати моя,
Спородителька,
А я дочка твоя,
Розорителька. (двічі)

Що й не красива,
Правда й не красавіця,
Хто в любові поніма,
Краса й не касається!

Карі глазки спать хотять,
Губки цілуваться,
Кому парочки нема,
Можна ушиваться!

Міня мамінька родила,
На припічку посадила,
Цибулину дала,
Щоб веселая була!

Я любила лінтєнанта,
А потом політрука,
А потом всьо више, више,
Та й дойшло до пастуха!

Льотчик високо літає,
Воздухом питається,
Трицять три імєєт жонок,
Холостой щитається!

Ой мать, моя мать,
На морі утьонка,
На чужой сторонє,
Нажила мільонка!

А мой милий учиться,
Не знаю чево получиться,
Ілі поп, ілі монах,
Ілі куриця в штанах!

Ой ох, не дай Бог,
Одного любить удвох,
Одна сидить обніма,
Друга сльози пролива!

У міня мільонків пʼять,
Слухай ти, буду щитать:
Ваня, Коля, Гриша, Миша,
П'ятого забула як!

Або ось така частушка. Тоді, коли позабирали все у людей, коли був голодомор, коли все постягували в колгоспи і штучно зробили голод… Але люди все рівно якось, навіть ті, шо залишились в живих, завжди, мабуть, юмор спасав людей, особливо українських наших, моїх земляків. Ось така, наприклад, частушка:

Спасибі нашому вождю,
Не вчіняю, не мішу.
Замість зерна і муки –
Таргани та прусаки.

Нема зерна у коморі,
Пусто в хаті і надворі,
Ні корови, ні свині,
Тільки Сталін на стіні.

Висить Сталін на стіні,
Мені усміхається:
“Не журися, молодице,
В комунізмі будеш жити.”

Криси й миші збунтувались,
Ніде зерна не зосталось,
Враз прохання написали
І до Сталіна послали:

“Батьку рідний, пощади,
І в тюрму нас посади.
Будем тобі помагать,
Усіх ворогів народу
Будем разом догризать.”