Digital archive of folklore

По цей бік гора, по той бік друга,
Поміж тими крутими горами ой сходи-, сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, дівчина моя,
Взяла вона нові відеречка, ой по во-, по воду пішла. (двічі)

Жила-була вдова сім літ на Подолі,
Та й не мала вдова ой ні ща-, ні щастя, ні долі.

Тільки ж вона мала девʼять синів в роду,
А десяту Галю ой за кра-, за крамаря дала.

… крамарь крамом торгувати,
Та й застала нічка ой в лісі, в лісі ночувати.

Ой летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Та й став калину клювать,
Ой любив козак молоду дівчину
Та й не думав її брать.

Та й не думав її брать,
Ой взяла вона парня за рученьку,
Та й стала його питать.

Та й стала його питать:
“Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой от чего ж ти заболєл?

От чєво ж ти заболєл?
Ой чи й од пива, чи й од горілоньки,
Ой чи й од сладкого вина?

Чи й од сладкого вина?”
“Ой ні й од пива, ні й од горілоньки,
Ой ні й од сладкого й вина”.

Ні й од сладкого вина,
"Ой скажи, скажи, мальчик розлюбезной,
Ой а де ж тебе поховать?"

Ой де ж тебе поховать?
"Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой де три шляхи з Криму йдуть.

Де три шляхи з Криму йдуть,
Ой один польский, а другий подольский,
А третій же на Москву.

Ой а третій на Москву,
Ой поховай же, моя розлюбезна,
Ой у зеленому саду.

У зеленому саду,
Ой нагорни жи, моя розлюбезна,
Ой високою могилу.

Високою могилу,
Ой посади ж ти, моя розлюбезна,
Ой червоною калину.

Червоною колину,
Ой рости, рости, червона калина,
Ой рости вгору й не хились.

Рости вгору не хились,
Ой гуляй, гуляй, молода дівчина,
Ой гуляй, за мной не журись!"

Поза лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, й вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Ой гора-гора, гора високая,
А на той горє чотири сокола. (двічі)

Чотирі сокола, пʼята бірьозонька,
Стояла дівчина, кохточка розова. (двічі)

Кохточка розова, ще й з попійочками,
Полились сльозоньки ой ручейочками. (двічі)

А я стою, стою, кругом вода, вода,
Поїхав милий мій і не сказав куда. (двічі)

Поїхав милий мій ох желізницею,
А я осталася ой удовицею. (двічі)

Поїхав милий мій конем сіресеньким,
А я осталася з дитям малесеньким. (двічі)

Ой по морю, морю же, по тихой воді жи,
Там плавало, плавало аж два лебеді.

Там плавало, плавало аж два лебеді,
Ой то й не лебедики - парні молоді.

Ой то й не лебедики - парні молоді,
На й одному парневі шапка смушева.

Вітер віє, ой лози нагинає,
Ой мати дочку ой про життя пита(є).

Мати дочку ой про життя питає,
Ой спитай, мати, ой сірого й утя(ти).

Жито зелененьке, стелеться росою,
Ой чи будеш, ненько, жалкувать за мною? (двічі)

Ой як жалко, жалко, аж серденько вʼяне,
Хто ж мене, стареньку, до смерті догляне? (двічі)

Оставляю, неньку, найменшого брата,
Буде в тебе, ненько, невесела хата. (двічі)

Зійшов же місяць із-за хмари, і всю ж він долину освітив,
Як освітив він ту долину та й знов за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, а в тій хаті огонь горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

"Ой доню, доню ж моя, доню, ти в мене ж ягідка одна,
Не дожидай козака з бою, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців поженилось, багато й де кого й нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой, мамо, мамо, моя мамо, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то краще гнить в сирій землі. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля та все жалібне(нько). (двічі)

Ой то й не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солда(ти). (двічі)

"Я ж думала, синку, невісточку взяти,
А ти сів поїхав врагів наживати! (двічі)

Я ж думала, синку, тебе оженити,
А ти сів поїхав в армію служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою й дівчинонька плаче!" (двічі)

Чи я в своїм лузі, гей, не калина?
Чи я в свого батенька, гей, не дитина?

Чи я в свого батенька, гей, не дитина?
Що не хоче мене дати, гей, за ляжина.

Що не хоче мене дати, гей, за ляжина,
Сказав мене батько дʼдати, гей, дворянина.

Під вишнею-черешнею, де з милим стояла,
Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась,
Гей! Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась.

Сіда милий на машину, їде в Москівщину,
А дівчіні й отвічає: «Я ж тебе спокину!»
Гей! А дівчіні й отвічає: «Я тебе спокину!»

"Ой хоть кидай, хоть не кидай, подари колєчко,
Ой як гляну на колєчко, заболить сердечко!"
Гей! "Ой як гляну на колєчко, заболить сердечко!"