Digital archive of folklore

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

(Тече річенька невеличенька), схочу – перескочу,
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі).

Оддавала я й приказувала в гості не ходити,
А як прийдеш ти, моя доченько, так вигоню з хати.

Прилетіла і стала кувати, а брат вийшов і хоче застрілити…ага, а вона й каʼ: «Не стріляй, то твоя сестра…»

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.

Летів ворон через сад зелений, та й став калину клювать. (двічі)

Любив козак молоду дівчину та й став її покидать. (двічі)

Вона його сволоч отруїла, та й стала його питать. (двічі)

“Скажи, милий, скажи, чорнобривий, од чого ж ти захворав?
Чи й од пива, чи й од горілочки, чи й од сладкого вина?”

Посіяла огірочки близько над водою
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть огірочки в чотири листочки,
Не бачила миленького чотири годочки. (двічі)

На п’ятий год побачила, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір!», шо мати стояла. (двічі)

Шо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала «Добрий вечір!», шоб не насварився. (двічі)

Чуки-чуки, чуки-чук,
Наловив дід щук,
А бабуся карасєй,
Годувать лобасєй!

А ти утка вилітай,
Ходь сиди дома работай (латутай),
Ках-ках, ні могу,
Привʼязалі за ногу!

Як зацвіла роза край вікна,
Ой мала я мужа, ой мала мужа,
Ой мала я мужа дурака.

Не бий мене, муже, не карай,
Не бий мене, муже, не карай,
Ой я на тебе діточок покину,
А сама поїду за Дунай.

Сідала на лодку, плавала,
Праваю рученькой, лєвою хустинкой
Лєвою хустинкой махала.

Ой вернися, жінко, додому,
Я ж не буду бити, а буду любити
А буду любити до гробу.

Як вернулась жінка додому,
Як вернулась жінка додому,
А ложки немиті, а миски побиті,
А діточкі плачуть на печі.

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)