Digital archive of folklore

Та вскочив козел во гарод, во гарод!

Поїв козел лук-часнок, лук-часнок! У!

Піймали козла за ріжок, за ріжок! У!

Повели козла на торжок, на торжок! У!

Продали...

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Чорна хмара насувала, (двічі)
Сестра з братом розмовляла.

Ой, братіку, сокілоньку, (двічі)
Возьми ж мене на зімоньку.

Ой, сестриця-перепілко, (двічі)
В тебе діток аж четвірко!

Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх не діток не цурайся!

Буду брати, догожати, (двічі)
Діток з хати виряжати.

Летів, летів сокілонько,
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоровʼя!

Та й сів же він на віконце,
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоровʼя!

Заглядає у віконце,
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоровʼя!

Ще й світлонька неметена,
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоровʼя!

Ще й Наташа неплетена,
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоровʼя!

Ой, та й з-за гори,
Ой, з-за гори та й вітер повіва(є).

Ой, мати в дочки,
Та й мати й у дочки та й про життя пита(є).

Ой, спитай, мамо,
Та спитай, мамо, та в сіро-, в сірого й утя(ти).

Ой, сіре утя,
Та й сіре ж й утя та й на мо-, на морі ночу(є).

Ой, у лузі та ще й при березі червона калина,
Спородила ж малада дівчина харо-, харошого сина.

Харо-, харошого сина,
Ой, де ж вона його спородила? –– В зеленій діброві,
Ой, не дала ж тому ж козакові не ща-, не щастя й не долі.

Не ща-, не щастя й не долі,
Тільки ж дала ж тому козакові личко, личко, чорні брови,
Було б тобі, та моя ж рідна мати, цих брів, цих брів не давати!

Цих брів, цих брів не давати,
Було б тобі, та моя ж рідна мати, щастя, щастя, долю ж дати. (двічі)

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов котик ратувать,
Та й забув, як кицю звать.

Лю-лю-лю-лю-лю-лю,
Прилетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Цитьте, гулі, не гудіть,
А Женічку не збудіть.

Ой, відтіль гора, а відтіль друга,
Проміж тими крутими гарами сходила зоря. (двічі)

Ой, то ж не зоря, ой, то ж не ясна,
То й дівчина молада, прекрасна, по ваду ішла. (двічі)

Дівчина моя, напій же коня,
З рубленої, новаї криниці, з повного відра. (двічі)

Вийшла мати з хати,
Вийшла мати з хати,
Не вгада дитяти,
Проміж дружечками
Та й за слізоньками,
Проміж маленькими,
Та й за дрібненькими.

Здвигнулися стіни,
Здвигнулися стіни,
Як бояри сіли,
Ще й не так здвигнуться,
Як пива нап’ються!

Ой, на хаті зілля,
Ой, на хаті зілля,
А в хаті весілля,
На дворі бояри,
Як мак, розцвітали,
А між ними Ваня
Як сонечко, сяє!

По дорозі васильки поросли,
Куда ж ви нашу Галю повезли?
По дорозі васильки кущами,
Куда ж нашу Галю помчали?

Далі промовляється:

Камʼянчани, камʼянчани кричали,
А криничани мовчали,
Взяли нашу Галя та й умчали!

Глянь же ти, Галочка, крізь калач,
Карими очима та й заплач,
От їде гость твій,
Розмай косу,
Потіряй красу,
Завʼяжи ж головоньку!

Старший боярин горбатий,
До столу припʼятий,
Гвіздочком прибитий,
Щоб не був сердитий.

Світилка – ворона,
Стоїть край порога,
Рука розставила,
Рота роззявила,
Хоче того зʼїсти,
Хто сидить на її місті.

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила
Та й ту сама зʼїла.
Ізліпила з зеленого сіна,
Та й ту сама зʼїла.

А коники білоногиє,
А бояри чорнобровиє,
А коники варанесенькі,
А бояри маладесенькі.

Не стій, зятю, за плечима,
Не лупай очима,
Заглянь у кишеню,
Вийми грошей жменю,
Положи на тарілку,
Викупи свою дівку!

Даліна, далінушка, раздолля широкая,
Ее-ох, льолі, льо-ой-льолі, раздолля широкая.

По той, по раздолюшкі хаділ-гуляв маладєц,
Ее-ой, льолі, льо-ой-льолі, хадив-гуляв малодєц.

Ходил-гулял молодєц – маладєц Іванушка,
Аа-ой, льолі, льо-ой-льолі, маладєц Іванушка.

Увіділа мамєнька з високого тєрєма,
Аа-ой, льолі, льо-ой-льолі, з високого терєма.

Дитя моє, дитятко, чом ти не вісьолоє,
Ее-ой, льолі, льо-ой-льолі, чом же й не вісьолоє?