Digital archive of folklore

Посіла огірочки, близько над водою,
Сама буду й поливати, дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочка,
Не бачіла й миленького чотирі годочки. (двічі)

А на п’ятий побачіла, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір!», бо мати й стояла. (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «Здрастуй!», щоб не насварився. (двічі)

Батько добрий, батько добрий, а мати лихая,
Не пускає на вулицю, каже – молодая. (двічі)

Горіла сосна-смерека, (двічі)
Сподобалися здалека. (двічі)
Горіла сосна-смерека,
Сподобалися здалека. (двічі)

А як та сосна палала, (двічі)
Під ней дівчіна стояла. (двічі)
А як та сосна палала,
Під ней дівчіна стояла. (двічі)

Під ней дівчіна стояла, (двічі)
Русяву косу чесала. (двічі)
Під ней дівчіна стояла,
Русяву косу чесала. (двічі)

Ой коси ж, коси ви мої, (двічі)
Довго служили ви мені. (двічі)
Ой коси ж, коси ж ви мої,
Довго служили ви мені. (двічі)

Тепер служить не будете, (двічі)
Під білий вельон підете. (двічі)
Тепер служить не будете,
Під білий вельон підете. (двічі)

Під білий вельон, під хустку, (двічі)
Вже не підеш ти за дружку. (двічі)
Під білий вельон, під хустку,
Вже не підеш ти за дружку. (двічі)

Під білий вельон, під танок, (двічі)
Вже не підеш ти у танок. (двічі)
Під білий вельон, під танок,
Вже не підеш ти у танок. (двічі)

Тікай, дівчіно, бо згориш, (двічі)
Моє серденько засмутиш. (двічі)
Тікай, дівчіно, бо згориш,
Моє серденько засмутиш. (двічі)

Ой да ти калінушка-розмалінушка,
Ой да ти не стой, не стой на гарє крутой.

Ой да ти не стой, не стой на гарє крутой,
Ой да не спускай лістья й по синьому морю.

Ой да й по синьом морю й корабєль пливйот,
Ой да й карабєль пливйот, а вода ривйот.

А в том карабле солдат дамой просітся,
Ой да атпусті майор к радной матушке.

Я в середу родилася, кажут люди – «Горе!»
Не йди, дівко, за старого, бо борода коле. (двічі)

А йди, дівко, за того, що сіяють вуса,
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (двічі)

Мету хату, мету сіни, та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати, та й догадалася. (двічі)

– Знаю, доню, знаю, люба, чого ти смієсся,
Полюбила козаченька, та й не признаєсся. (двічі)

– Не розливай, мати, воду, тобі не носити,
Не розлучай мене з милим, тобі з ним не жити. (двічі)

– Буду пити, буду лити, буду розливати,
Не любого зятя маю, буду розлучати. (двічі)

Ой там на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Ой наїхали покупальні, ой наїхали торгувальні,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ай за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой я стала подумала, з кіньми треба возиться, а з грошима треба носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого, для мене,
Ой мій милий серденько, пожалію я тебе. (двічі)

А мій милий вареничків хоче,
А мій милий вареничків хоче,
Навари, милая, навари, милая,
Навари уха-ха, моя чорнобривая!
Навари, милая, навари, милая,
Навар,и уха-ха, моя чорнобривая!

Та й дров же нема, милий мій миленький,
Та й дров же нема, голуб мій сизенький!
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха,, моя чорнобривая!
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха,, моя чорнобривая!

Та й сили нема, милий мій миленький,
Та й сили нема, голуб мій сизенький!
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай уха-ха, моя чорнобривая!
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай уха-ха, моя чорнобривая!

А з ким будеш доживати, милий мій миленький?
А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!

Ой підемо ж ми додому, милий мій миленький,
Ой підемо ж ми додому, голуб мій сизенький!
Варенички наварю, голуб мій сизенький.
Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха моя, чорнобривая!
Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха моя, чорнобривая!

Била ж мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом, (двічі)

А я собі стояла, аж півні запіли,
На двері воду ляла, щоби не рипіли. (двічі)

На двері воду ляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила. (двічі)

А мати і не спала, та все чісто чула,
На мене не сварила, сама така була. (двічі)

Била ж мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом, (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой де ж ми будем цю ніч спать?
Ой у садочку під калиною, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой чім же будем боки слать?
Стели ряденце під моє серце, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой що ж ми будем у голови слать?
Стели подушку під мою душку, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой чім же будем вкриваться?
Я – чорной хмарой, ти – людськой славой, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой хто ж нас буде рано будить?
Голуб загуде, він нас розбуде, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти, козаче, мій миленький, а чім же будем умиваться?
А я росою, а ти сльозою, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой чім же будем втираться?
А я платочком, а ти листочком, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой що ж ми будем снідати?
Я білу булку, ти думай думку, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти, козаче, мій миленький, ой чім же будем запивать?
Я русськой водкой, а ти карболкой, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти, козаче, мій миленький, ой куда будем діваться?Я йду до роду, ти йди до броду, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти, козаче, мій миленький, ой там холодная вода.
Я тобі кажу: плигай відразу, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой ти ж, козаче, мій миленький, ой там же річка глубока,
Сядь над водою, я пну ногою, ти ж моя люба дорога. (двічі)

Ой як плигнула, стрепенула, та й свойой русою косу,
І на послєдній раз сказала: – Ой до свідання, дєтка мой. (двічі)

Ой до свідання, досвідання ой до свідання три раза,
Ой іщо раз до свідання, ой твої кариє глаза. (двічі)

Добрий вечір, пане, пане-господарю,
Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився. (двічі)

Застеляйте столи та ще й килимами,
Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився. (двічі)

Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився. (двічі)

А ще перший празник – Святого Роджества,
Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився. (двічі)

В широкій долині сталася новина,
Де Пречіста Божа Мати породила Сина. (двічі)

Як його породила, в пелени повила,
Сінцем красним, як лілія, вона постелила. (двічі)

Як йому постелила, почала співати:
«Люляй, люляй, мій синочку, бо я хочу спати». (двічі)

«Мамцю ж моя, мамцю, зачекай годину,
А я піду до вертепу, принесу перину». (двічі)

«Ой, сину ж мій, сину, та ти ще й не годен,
Та ще й нема дві годині, як ти ся народивсь». (двічі)

«Мамцю ж моя, мамцю, чого ж я не годен?
Я сотворив небо-землю, як я ся народивсь». (двічі)