​Посіла огірочки, близько над водою

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки в чорити деньочки,
Не бачила миленького аж три вечорочк(и). (двічі)

На четвертий побачила, як череду гнала,
Не сказала: «Добрий вечір», бо мати стоял(а). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала: «Добрий вечір», шоб не розгнівивс(я). (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочка,
Не бачіла й миленького чотирі годочка. (двічі)

А на п’ятий побачіла, як череду гнала,
Не посміла й сказать: «Здравствуй», бо мати й стояла. (двічі)

А я йому: «Здравстуй», він міні – нічого,
Махнув біленьким платочком: «Будь, мила, здорова».

«Будь мила й здорова, да я виїзжаю,
Приступи ближче до коня, з коня поцилую». (двічі)

«Ой щоб тебе цилувала лихая й година,
Через тебе одцуралась вся моя й родина.

Одцурався батько, одцурась мати,
Іще той не одцурався, що сватати брався».

Посіяла огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила як череду гнала,
Не сказала «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

А мати стояла, а батько дивився,
Не сказала йому «добрий вечір", шоб не насвари(вся). (двічі)

Летять галки через балки, летять вони, крячуть,
Перекажіть тій дівчині, що за мною пла(че). (двічі)

Нехай вона там не плаче, я й тут не журюся,
Нехай вона заміж вийде, я й тут оженю(ся)! (двічі)

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая й дити(на)! (двічі)

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама й буду поливати дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огирочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила, як череду гнала,
Не сказала й «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать «здраствуй", шоб не насвари(вся). (двічі)

Посіяла огірочки в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі деньо(чки) (варіант – годочки). (двічі)

На п’ятий день побачила, як корову гнала,
“Добрий вечір!” не сказала, бо мати стоя(ла). (двічі)

“Добрий вечір!” не сказала, щоби не свари(вся). (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годочка. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою
Сама буду поливати дрібною сльозою. (двічі)

Ростіть, ростіть огірочки в чотири листочки,
Не бачила миленького чотири годочки. (двічі)

На п’ятий год побачила, як череду гнала,
Не сказала «Добрий вечір!», шо мати стояла. (двічі)

Шо мати стояла, а батько дивився,
Не сказала «Добрий вечір!», шоб не насварився. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки.
Не бачила миленького чотири деньоч(ки).

На п’ятий день побачила, як коров я гнала.
Не сказала “добрий вечір”, бо мати стоя(ла).

Не сказала “добрий вечір”, бо мати стояла.
Махнув миленький платочком: “Будь мила здоров(а)”.

А кінь і вже води не п’є, він ріженьку чує.
Десь мій милий, чорнобривий з другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький, ночуй, начувайся.
А як вийдеш на вулицю – зо мною не знайсь.

Посадила й огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила миленького аж три вечероч(ки).

На четвертий побачила, як череду гнала.
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стоял(а).

Летить орел сизокрилий, та й летючи кряче:
– Перекажи дівчинонькі, що за мною плач(е).

Нехай вона та й не плаче, бо я не журюся,
Нехай вона заміж іде, а я й оженюсь.

Я в середу родилася, кажут люди – «Горе!»
Не йди, дівко, за старого, бо борода коле. (двічі)

А йди, дівко, за того, що сіяють вуса,
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (двічі)

Мету хату, мету сіни, та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати, та й догадалася. (двічі)

– Знаю, доню, знаю, люба, чого ти смієсся,
Полюбила козаченька, та й не признаєсся. (двічі)

– Не розливай, мати, воду, тобі не носити,
Не розлучай мене з милим, тобі з ним не жити. (двічі)

– Буду пити, буду лити, буду розливати,
Не любого зятя маю, буду розлучати. (двічі)

Горіла сосна-смерека, (двічі)
Сподобалися здалека. (двічі)
Горіла сосна-смерека,
Сподобалися здалека. (двічі)

А як та сосна палала, (двічі)
Під ней дівчіна стояла. (двічі)
А як та сосна палала,
Під ней дівчіна стояла. (двічі)

Під ней дівчіна стояла, (двічі)
Русяву косу чесала. (двічі)
Під ней дівчіна стояла,
Русяву косу чесала. (двічі)

Ой коси ж, коси ви мої, (двічі)
Довго служили ви мені. (двічі)
Ой коси ж, коси ж ви мої,
Довго служили ви мені. (двічі)

Тепер служить не будете, (двічі)
Під білий вельон підете. (двічі)
Тепер служить не будете,
Під білий вельон підете. (двічі)

Під білий вельон, під хустку, (двічі)
Вже не підеш ти за дружку. (двічі)
Під білий вельон, під хустку,
Вже не підеш ти за дружку. (двічі)

Під білий вельон, під танок, (двічі)
Вже не підеш ти у танок. (двічі)
Під білий вельон, під танок,
Вже не підеш ти у танок. (двічі)

Тікай, дівчіно, бо згориш, (двічі)
Моє серденько засмутиш. (двічі)
Тікай, дівчіно, бо згориш,
Моє серденько засмутиш. (двічі)

Била ж мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом, (двічі)

А я собі стояла, аж півні запіли,
На двері воду ляла, щоби не рипіли. (двічі)

На двері воду ляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила. (двічі)

А мати і не спала, та все чісто чула,
На мене не сварила, сама така була. (двічі)

Била ж мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом, (двічі)