Над озером чаєчка в'ється

Над озером чаєчка вʼється, єй нєгдє, біднягє, прісєсть.
Лєті ж ти в Сібірь, край дальокій, нєсі ж ти пічальную вєсть.

Ех, там, у лісу под кусточком, боєц молодой поміра.
Накритой он сєрой шинеллю, тіхонько родних вспоміна.

– Прощай ти, мамаша, папаша, прощай, дорогая жена,
Прощайте ви, дєтки радниє, да здраствуй, сирая земля!