Над озером чаєчка в'ється

Ой у полі вишня, вишня кучерява
Ой там мати сина в військо виряджала (2р)

Іди мій синочку, іди не барися,
Через два годочки назад повернися (2р)

Один год минає, другий наступає,
На третій годочок вернувся синочок (2р)

"Ой чи рада, мамо? Ой чи рада мною?
Ой чи рада, мамо, моєю жоною?" (2р)

"Ой рада я, синку, рада я з тобою,
Та тільки не рада твоєю жоною". (2р)

Посадила сина за дубові столи,
Нелюбу невістку – край порога стоя. (2р)

Наливала сину вина з винограду,
Нелюбій невістці – зеленого яду. (2р)

"Ой не пий же, жінко, не пий на чужині,
Давай вип’єм, жінко, та й по половині!" (2р)

А син та невістка вірненько любились,
Вони ти же ядом та й переділились. (2р)

Поховала сина в вишневім садочку,
Нелюбу невістку в глибоком ярочку (2р)

Посадила сину червону калину,
Нелюбій невістці – колючу шипшину. (2р)

Калина й шипшина в один бік схилились,
"Мабуть, мої дітки вірненько любились. (2р)

Ой коли б я знала, що в вас вірна пара,
То я б же вас, дітки, та й не розлучала!" (2р)

Під вишнею-чирешнею я з милим стояла,
Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась?
Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась

Сіда милий у машину, їде в Москівщину,
А дівчині атвічає: «Я тебе покину».
Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину».

Привикайте, карі очі, сами ночувати,
Хоч привикли не привикли – треба привикати.
Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати.

Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу,
Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.
Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра – пішла за водою.
Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою.

Іще й води не набрала, стала постояла,
Й за козаком зажурилась та й у воду впала.
Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!»,
А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».
Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».

Було б тоді жалкувати, як була мала я,
А тепер передо мною й могила сирая.
Еей, а тепер передо мною й могила сирая.

Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду:
«А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду?
Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?»

Нема тії дівчиноньки, осталась дитина,
Хитається по всім світі, бідна сиротина.
Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.

За лєсом сонце засіяло, там чорний ворон, ворон прокричав. (двічі)

Слєза на грудь єму скатілась – паслєдній раз “Пращай-пращай” сказав. (двічі)

Пращайтє, дєвушкі-красоткі, пращайтє, всє ма-, всє маї друззя. (двічі)

(Бить может єду ня на времʼя, бить может, єду навсєгда.
Бить может сабля-ліходейка разрубіт череп у мєня.
Бить может мєткая винтовка із-за куста убйот мєня.
Нкто за мною не заплачет, нікто слєзінки не пролльот.
Ліш только раннєю вєсною братішка пєсню запойот.)