Головна
Тече річечка невеличечка

Тече річечка невеличечка

Назва	Тече річечка невеличечка
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Балади
Мотив	Родинне життя, Чужина
Дата запису	24 січ. 1993 р.
Місце запису	с. Олександрівка, Валківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Збирачi	Мирослава Семенова

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 9Подобається Поділитися

Тече річечка невеличечка, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінько, за кого я схочу,
Віддай же мене, моя матінько, за кого я схочу.

Як віддавала, наказувала в гості не ходити,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати,
А якщо прийдеш, моя донечко, то й вижену з хати.

Терпіла годок, терпіла другий, третій не зтерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю, знялась, полетіла,
Перетворилась в сиву зозулю, знялась, полетіла.

Гаєм летіла, гілля ламала сизими крилами,
Гаєм летіла, землю кропила дрібними сльозами,
Гаєм летіла, землю кропила дрібними сльозами.

Прилетіла в гай та й сіла на край, та й стала кувати,
Вийшов з хати брат, на порозі став ружжо заряжати,
Вийшов з хати брат, на порозі став ружжо заряжати.

Дозволь, матінько, дозволь рідная, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає, гірко в світі жити,
Бо вона кує, жалю завдає, гірко в світі жити.

Не дозволю я тобі, синку мій, цю зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як нашій сестрі, на чужині жити,
Бо цій зозулі, як нашій сестрі, на чужині жити.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:11 100	Тече річенька невеличенька	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Курахівка, Покровський район	02:11	Тече річенька невеличенька, схочу – перескочу, Отдайте мене, моя матінко, за кого я хочу. Як отдавала, приказувала сім год не бувати, А як прийдеш ти, моя донечко, я вижену з хати. Терпіла годок, терпіла другой, третій не стерпіла, Перекинулась в сизу зозулю, взяла полетіла. Лісом летіла, гілля ламала своїми крилами, Полем летіла, поле кропила дрібними сльозами. Прилетіла в сад, сад зелененький сіла на калині, Дай стала ковать, жалю задавать, як жить на чужбині. Сидить матінка край віконечка, рушник вишиває, А найменший брат стоїть у вікна, ружжо заряжає. Дозвольте мені, моя матінко, цю зозулю вбити, Бо вона кує, жалю задає, я й не можу жити. Не дозволю я, ти мій синочок, цю зозулю вбити, Цій зозулинці, як моїй доцці, тяжко в світі жити.
0:00 04:06 100	А в полі береза, а в полі кудрява	Пісні з особистого та родинного життя 2 Рекрутські,Балади	с. Олександрівка, Валківський район	04:06	А в полі береза, а в полі кудрява, Мати свого сина в військо виряжала, Мати свого сина в військо виряжала. Іди, мій синочок, іди, не барися, На третій годочок додому вернися, На третій годочок додому вернися. На третій годочок їде мій синочок, Та не сам з собою, з вірною женою, Та не сам з собою, з вірною женою. Сина посадили за столом рядочком, Нелюбу невістку в сінях у куточку, Нелюбу невістку в сінях у куточку. Сину наливали горілочки з медом, Нелюбій невістці зеленого яду, Нелюбій невістці зеленого яду. Чоловік та жінка та й вірно любились, Вони тим же ядом вдвох переділились, Вони тим же ядом вдвох переділились.
0:00 09:37 100	Як затоплю в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Вишневе, Валківський район	09:37	Як затоплю в новій хаті сирими дровами, Як затоплю в новій хаті сирими дровами. Та й заллю я сирі дрова холодной водою, Та й заллю я сирі дрова холодной водою. А сам піду до дівчини, та й до молодої, А сам піду до дівчини, та й до молодої. «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!», «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку! Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку, Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!». Як прийшов же він додому, став ножа точити, Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі). «Чоловіче, чоловіче, дай добру годину, А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі). «Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати, Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі). «Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати, Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі) Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала, Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала. «Ах ти доню, моя доню, що ти наробила? Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі) Та й діточок гарнесеньких та й посиротила, Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!» «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)