Головна
Прощай кохання, моє дівування

Прощай кохання, моє дівування

Назва	Прощай кохання, моє дівування
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Романси
Мотив	Нещасливе кохання
Дата запису	24 черв. 1988 р.
Місце запису	сел. Печеніги, Чугуївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Багацька Ганна Іванівна (1922)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Ксенія Павлюк

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 1Подобається Поділитися

Прощай, кохання, моє дівування,
Вірная пташка, й хто хочить прожить,
|Вірноє брання, вірноє кохання,
Серденько і воля відхоче любить.| 2

Той мене любе, той руку целує,
Той же навколюшки смирно стоїть,
|Той мене гірше любовью вершує,
Дайте пожить міні, дайте пожить.| 2

Что за бєзумство знущаться наді мною,
Чим вам мішаєт любов дорога?
|Я вас прошу, не мішайте любити,
А предоставте мнє жизнь навсігда.| 2

Батько мене лає, матінька лає,
Слава недобра про мене біжить,
|Я не взираю на ті поговори,
Дайте пожить мені, дайте пожить!| 2

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:25 100	Ой ти місяць, місяченьку, присвіти хатину	Пісні з особистого та родинного життя	сел. Печеніги, Чугуївський район	02:25	Ой ти місяць, ой місяченько, присвіти в хатину, – Ой там дівка, ой молодая, колише дитину, Ой там дівка, ой молоденька, колише дитину. Ой колихала, ой колихала – дитина заснула, Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула, Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула. «Спи дитино, ой чорноброве, карі очінята, Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата, Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата? Де ж та нивка, ой колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує, Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує? Нема батька, не буде й неньки – нікого забути. Тепер тобі, моя дитино, сиротою бути!»
0:00 02:14 100	Як було мнє лєт сімнадцять	Пісні з особистого та родинного життя 2 Романси,Сучасні пісні та новотвори	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район	02:14	Як було мнє лєт сімнадцять, то я й не знала й нічєво. То я й не знала нічого, А як настало ж восімнадцять, я й полюбила ж й одного. Я й полюбила одного, Ой полюбила ж отакого, що сама себе прокляла. Що сама себе прокляла, Ой он уєхал, мєня бросіл, іще й малютку на руках. Іще й малютку на руках, А ту малютку ж звуть Анютка, вона й похожа ж на нєго. Вона похожа на нєво, Ой вона схожа ще й похожа, уся походочка єго.
0:00 01:47 100	Ой дівчино моя чорнобрива	Пісні з особистого та родинного життя 1 Романси	с. Семенівка, Краматорський район	01:47	Ой дівчино моя чорнобрива, чого з личка змінилася ти?Чи козака так вірно любила? Чи того, що ходила у гай? (двічі) А в гаю там допізна гуляла, соловейко все бачив і чув, Як козак до дівчини присягався, що повік не забуду тебе. (двічі) А тепер ти мене покидаєш і подругу мою полюбив, Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я. (двічі) Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я, Бо він з тебе, дурак, насміється, і ти будеш нещасна, як я. (двічі)