Головна
Біла кохта, чорний бантік

Біла кохта, чорний бантік

Назва	Біла кохта, чорний бантік
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Сучасні пісні та новотвори
Мотив	Нещасливе кохання, Прощання, розставання
Дата запису	6 лип. 1998 р.
Місце запису	с. Нижні Рівні, Чутівський район, Полтавська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Євдокія Дмитрівна Черевична (1915) (с. Сягайли, Полтавський район)
Збирачi	Ольга Байбак
Транскрипція	Галина Лук'янець
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Біла кохта, чорний бантік, ти зачем розвʼязував?
Я любила тібя тайно, ти зачем розказував?

Ой як вийду я на гору – гляну милому й у двор,
Ой як міні привикати та й біз тебе, милой мой!

Привикай же, моя мила, у зильоному саду,

Я до тебе, моя мила, більш ніколи не прийду! (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:01 100	По садочку хожу	Пісні з особистого та родинного життя 1 Сучасні пісні та новотвори	с. Нижні Рівні, Чутівський район	01:01	По садочку хожу, кониченька вожу, Через свою неньку нежонатий хожу. (двічі) Через свою неньку, через рідних сестрів, Не можу кохану додому привести. (двічі) Доле моя, доле, що міні діяти? Тільки тебе одну у душі кохати
0:00 00:00 100	Ой чом не прийшов	Пісні з особистого та родинного життя 1 Сучасні пісні та новотвори	с. Нижні Рівні, Чутівський район	00:00	“Ой чом не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала? Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?”. (двічі) “І коня я мав, і стежку я знав, і мати пускала, Найменьша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі) Найстарша сестра сідельце знайшла, коня осідлала: “Поїжджяй туди, ти братіку мій, котра тебе ждала”. (двічі)
0:00 02:14 100	Як було мнє лєт сімнадцять	Пісні з особистого та родинного життя 2 Романси,Сучасні пісні та новотвори	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район	02:14	Як було мнє лєт сімнадцять, то я й не знала й нічєво. То я й не знала нічого, А як настало ж восімнадцять, я й полюбила ж й одного. Я й полюбила одного, Ой полюбила ж отакого, що сама себе прокляла. Що сама себе прокляла, Ой он уєхал, мєня бросіл, іще й малютку на руках. Іще й малютку на руках, А ту малютку ж звуть Анютка, вона й похожа ж на нєго. Вона похожа на нєво, Ой вона схожа ще й похожа, уся походочка єго.