Головна
Як вспомню я гори високі

Як вспомню я гори високі

Назва	Як вспомню я гори високі
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Сучасні пісні та новотвори
Мотив	Зрада, Нещасливе кохання
Дата запису	29 трав. 1999 р.
Місце запису	м. Єнакієве, Горлівський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Неля Василівна Довбуш (1930) (с. Вірівка, Покровський район), Оксана Миколаївна Двободя (невід.) (с. Вірівка, Покровський район), Світлана Федорівна Бідюк (невід.) (Світлана Федорівна Бідюк народилась у с. Велика Боровиця Білогірського району Хмельницької області)
Збирачi	Світлана Шеремета
Транскрипція	Лариса Лукашенко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Як вспомню я гори високі, між горами сонечко горить,
Як вспомню ж я, милий, про тебе, як вспомню, так серце болить. (двічі)

А встану в неділю раненько, як соловей пісню співав,
Заходжу я в хату тихенько – там свекор листочки читав. (двічі)

«Іди, іди ж дочко, до столу, послухай, що милий написав,
Він пише, що має другую, тобі ж написав: “Забувай!”». (двічі)

Ничого ж я йому не скажу, а тільки я скажу одно,
Про нього я й може забула та ( в мене дитина мала).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:27 100	При долині кущ калини	Пісні з особистого та родинного життя 1 Сучасні пісні та новотвори	с. Олександро-Калинове, Костянтинівський (Краматорський) район	02:27	При долині кущ калини, в річці тіхая вода. Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюда? (двічі) Як то ранньою весною хлопець бравий проїжав, Цілувався, любовався, а потом з собою взяв. (двічі) Обєщал мене, калину, посадить в своїм саду. Недовіз, на землю кинув, думав що я пропаду. Я за землю уцепилась, кріпко на ноги стала, Назавжди тут поселилась, де вода і солов’ї. (двічі) Молодії трактористи кожен день бувають тут, Вони гілок не ламають, цвіт мой білий бережуть.
0:00 02:41 100	У полі береза, у полі кудрява	Пісні з особистого та родинного життя	м. Єнакієве, Горлівський район	02:41	У полі береза, у полі кудрява, Та хто йде – не минає, ой березу лама(є). (двічі) Та хто йде – не минає, березу ж ламає, Та й горе (ж) тому жити, ой хто пари не ма(є). (двічі) Та горе ж тому жити, хто пари не має, А ще гірше тому, ой хто по дві коха(є). (двічі) Світає-дняє, милого ж немає, А вже світ біленький, як прийшов мій миленьк(ий). (двічі) Прийшов він до хати, сам лягає спати, До стіни очима, а до мене плечим(а). (двічі)
0:00 03:29 100	Ой хмелю ж мій, хмелю	Пісні з особистого та родинного життя	м. Єнакієве, Горлівський район	03:29	«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький, Де ж ти, хмелю, зіму зімував, шо й не розвивав(ся)?» (двічі) «Зімував я зіму, зімував я другу, Зімував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі) «Ой сину ж мій, сину, сину молоденький, Де ж ти, сину, нічку ночував, шо й не роззувався?» (двічі) «Ночував я нічку, ночував я другу, Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду». (двічі) «Ой сину ж мій, сину, ти ж моя дитина, Не женися на той удовици, бо щастя не буде». (двічі) «Бо вдовине серце, як осіннє сонце: Воно світе, світе та й не гріє, а серденько мліє. А дівоче серце, як весняне сонце: Ой як воно та й зайде за хмару, а усе ж тепленьке».