Розлилося синє море

Розлилося синє море, та й не має йому дна.
Та й не має йому дна же,
Та як я з милим кохалася, вдруг совʼяла же як трава.

Вдруг совʼяла як трава же,
Та кому місяць, кому ясний, й а для мене все туман.

А для мене все туман,
Ой до кого ж я прихилюся і кому ж мене не жаль?

І кому ж мене не жаль?
Та хіба ж тому жалко стане, котрий любив та не взяв.