​Скакав козак через долину

Розпрягайте, хлопці, коней та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать. (двічі)

Копав, копав криниченьку у зеленому саду,
Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька утром рано воду брать,
А за нею козаченько веде коня напувать. (двічі)

Просив, просив відеречко – вона йому не дала,
Дарив, дарив з рук колечко – вона його не взяла.

“Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе огорчив,
Що я вчора ізвечора кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка, ще й годами молода,
Руса коса до пояса, в косах стрічка голуба”. (двічі)

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Ой дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Більш до тебе не прийду, бо не велить батько. (двічі)

Бо не велить батько, ще й уся родина,
Більш до тебе не прийду, бо ти сиротина. (двічі)