​Виспівує соловейку у зеленім гаю

Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Іще сонце не зійшло –
В мене личко розцвіло.

Ой пішла я та й по сіно,
В мене личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала –
Василечка повстрічала.

Василечку, серце моє,
Нав’яжи сіна в’язок двоє.
Він у в’язки пов’язує,
Та й на мене підморгує.

“Ой дівчина чепурненька,
Сама станом ти гарненька.
Ой у в’язки пов’язую,
Обніму та й поцілую.”

“Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.”

До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Нехай сватів засилає. (двічі)

Ой піду я на долину,
Подивлюсь я на калину,
Долина широка, калина висока,
А я стою одинока.

Ти одна стоїш в долині,
А я одна на чужині,
Любила Іванка, любила-кохала,
Доле ж моя, доле злая.

Доле ж моя безталанна,
До війська взяли Івана,
А я стою, плачу, сльози проливаю,
Свою долю проклинаю.

До схід сонця треба встати,
Бо свекруха лиха мати,
Зовиці-ледащо вилають нізащо,
Ой марнію я тут нащо?

Ой коли б я була знала,
Не йшла заміж за Івана.
У рідного батька, у рідної неньки
Жила б, горечка не знала.
У рідного батька, у рідної неньки
Жила б, горечка не знала.

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов не вірная, ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

Не дозволить мати невісточку брати,
Візьму за рученьку, ой, приведу до хати. (двічі)

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить! (двічі)