​Дозволь же мені, моя матінко

Назва​Дозволь же мені, моя матінко
ЖанрПісні з особистого та родинного життя
МотивКохання, Розлука, Чужина
Дата запису7 черв. 1998 р.
Місце записум. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціКатерина Луківна Машкіна (1943) (с. Воронівщина, Гадяцький район)
ЗбирачiТетяна Дем’янченко
ТранскрипціяОксана Бугайченко
КолекціяДонецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Дозволь же мені, моя матінко, з милим поєднатись,
Будемо тебе на старості літ удвох доглядати.

“Не позволю я, за козака йти, він тобі не рівня,
Крім коня нема в нього нічого, ти ж в мене не бідна.”

Не послухалась, тая дівчина, за козака вийшла,
Мати гнівалась на свою дочку, не благословила.

Як оддавала, приказувала в гостях не бувати.
“А як прибудеш, моя донечко, то вижену з хати.”

Терпіла я год, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перетворилась сивой зозулей − додому летіла.

Та й прилетіла до матінки в сад, сіла на калині,
Та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині.

Ой злети, злети, сива зозуле, та й сядь на помості,
То ж не зозуля − рідна донечка завітала в гості.






Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:00
100
Туман поле покриває
Пісні з особистого та родинного життя
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район02:00

Туман поле покриває,
Ай туман поле та все покриває,
Ой сиз голубонько літає.

Сиз голубонько літає,
А він літає та все буркотає,
Ай усе крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Ай тяжко-важко ой та на серденьку,
Ой ой хто кого ой вірно любить.

(Кого вірно любить,
Ай по-під мостом та все трава ростом,
Щука риба лина гонить.

А то ж риба, то не щука,
То з милим дружком розлука.

Розлучила нас неволя,
Чужадальная сторона.)

0:00 06:53
100
Сидів голуб на берьозі
Пісні з особистого та родинного життя
с. Вʼязова, Краснокутський район06:53

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.


В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.


Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.


Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.


Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.


Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.


Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.


Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.


Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)


В дев’яносто ж сємь пудов,

0:00 02:54
100
Повій вітер, повій буйний
Пісні з особистого та родинного життя
с. Довжик, Золочівський район02:54