Дозволь же мені, моя матінко
| Назва | Дозволь же мені, моя матінко |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Кохання, Розлука, Чужина |
| Дата запису | 7 черв. 1998 р. |
| Місце запису | м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Катерина Луківна Машкіна (1943) (с. Воронівщина, Гадяцький район) |
| Збирачi | Тетяна Дем’янченко |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Дозволь же мені, моя матінко, з милим поєднатись,
Будемо тебе на старості літ удвох доглядати.
“Не позволю я, за козака йти, він тобі не рівня,
Крім коня нема в нього нічого, ти ж в мене не бідна.”
Не послухалась, тая дівчина, за козака вийшла,
Мати гнівалась на свою дочку, не благословила.
Як оддавала, приказувала в гостях не бувати.
“А як прибудеш, моя донечко, то вижену з хати.”
Терпіла я год, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перетворилась сивой зозулей − додому летіла.
Та й прилетіла до матінки в сад, сіла на калині,
Та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині.
Ой злети, злети, сива зозуле, та й сядь на помості,
То ж не зозуля − рідна донечка завітала в гості.
