Добрий вечір, добрий, наші господарі

НазваДобрий вечір, добрий, наші господарі
ЖанрКолядки, Сучасні пісні та новотвори
Дата запису1 січ. 1997 р.
Місце записум. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціЗоя Гаврилівна Дорофєєва (невід.), Ганна Іванівна Бондаренко (невід.)
Збирачi Вікторія Якименко
ТранскрипціяЮрій Рибак
КолекціяДонецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Добрий вечір, добрий, наші господарі,
Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився!

Застилайте столи та все килимами,
Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився!

Кладіть паляниці з ярої пшениці,
Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився!

Сідайте за столи, вся наша родина,
Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився!

Вся наша родина, славна Україна,
Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився!

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 00:10
100
​Коляд-коляд, колядниця
Колядки
м. Костянтинівка, Краматорський район00:10

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця,
А без маку не така.
Дайте, тітко, п’ятака.
А п’ятак – не такий,
Дайте рубль золотий.

0:00 03:21
100
​Нова радість стала, яка не бувала
Колядки
1

Сучасні пісні та новотвори

с-ще Щербинівка, Бахмутський район03:21

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (двічі)

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами в Бога уповився. (двічі)

Ангели співають, славу возвишають,
На небесі і на землі мир проповідають. (двічі)

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії врожденої смирно ублагаймо. (двічі)

– Ой ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цьому господарю. (двічі)

Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (двічі)
0:00 02:42
100
​На узвишші, за гаєм зеленим
Пісні з особистого та родинного життя
3

Солдатські,Балади,Сучасні пісні та новотвори

м. Костянтинівка, Краматорський район02:42

На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.

Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.

“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”

“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”

Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.

А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.

Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”

У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.