​Тихо-тихо на вулиці буде

Тиха, тиха на дворі погода,
Дожидала милого з походу. (двічі)

Їде милий по битій дорозі,
Стоїть мила з дитям на порозі. (двічі)

ー Здраствуй, мила, здраствуй, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина? (двічі)

ー Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину забула. (двічі)

ー Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
У циганки не така дитина. (двічі)

ー У циганки дитина чорненька,
А у тебе дитина біленька. (двічі)

ー Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі. (двічі)

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

.

Ой ковалю, коваль, коваленко,
Чом не встаєш рано-пораненько?

Чом не встаєш рано-пораненько,
Чом не куєш желізо тоненько?

Чи й у тебе сталі не хватає,
Чи у тебе дівчини немає?

Єсть у мене сталі удоволі,
Єсть у мене дівка й до любові.

Вона ж мені горя наробила,
Із вечора постіль постелила.

Із вечора постіль постелила,
Опівночі сина спородила.

Опівночі сина спородила,
До схід сонця в криниці втопила.

Ой дай, Боже, снігу та морозу,
Щоб криниця до дна вимерзала.

Щоб криниця до дна вимерзала,
Щоб дитина та й не виринала.