Туман яром, туман долиною
| Назва | Туман яром, туман долиною |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Кохання |
| Дата запису | 28 черв. 1998 р. |
| Місце запису | с. Михайлівка, Олександрівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Ганна Іванівна Мокляк (1928) (с. Боромля, Тростянецький (Охтирський) район) |
| Збирачi | Олена Полусьмак |
| Транскрипція | Юлія Лузан |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.
За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.
Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.
В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.
Та й впустила золоте відерце,
Та й впустила золоте відерце.
Засмутила козакове серце,
Засмутила козакове серце.
А хто ж тоє відерце дістане,
А хто ж тоє відерце дістане.
Той зі мною на рушничок стане,
Той зі мною на рушничок стане.
Обізвався козаченько з гаю,
Обізвався козаченько з гаю.
ー А я ж тоє відерце дістану.
ー А я ж тоє відерце дістану.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Поза лугом зелененьким | Пісні з особистого та родинного життя | с. Михайлівка, Олександрівський (Краматорський) район | 03:36 |
Поза лугом зелененьким, (двічі) Вона брала, вибирала, (двічі) Там Василько сіно косе, (двічі) ー Ой Васильку, ти мій синку, (двічі) ー Дозволь, мати, вдову брати, (двічі) ー Не дозволю вдову брати, (двічі) | ||
| Не тучки, не хмари | Пісні з особистого та родинного життя | м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район | 01:13 |
Не тучки, не хмари, сам дощик іде, ー Марусино-серце, порадуй мене, ー Женися, козаче, тобі вже пора, | ||
| Ой у полі верба, під вербою вода | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацькі | с-ще Троїцьке, Сватівський район | 01:58 |
Ой у полі верба, під вербою вода, На доріжку глядить, а доріжка курить, Один козак під’їжджа, до дівчини гука, ー Невеликий ти пан та й напій коня сам, Ой у полі верба, під вербою вода, |