Така її доля

Така її доля, о Боже мій милий,
За що ти караєш її, молоду,
За те, що так щиро вона полюбила,
Козацькії очі?... Прости сироту! (двічі)

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю,
Пошли ти їй долю — вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють. (двічі)

Чи винна ж голубка, що голуба любить,
Чи винен той голуб, що сокіл убив,
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума — заблудив. (двічі)