Головна
Очі сині та сині дала мати дівчині

Очі сині та сині дала мати дівчині

Назва	Очі сині та сині дала мати дівчині
Жанр	Романси, Пісні літературного походження
Мотив	Нещаслива доля, Журба, туга
Дата запису	16 квіт. 1995 р.
Місце запису	с. Золотарівка, Сіверськодонецький район, Луганська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Надія Павлівна Лагушина (1947), Марія Григорівна Букша (1947)
Збирачi	Євгенія Несмашна
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Очі сині та сині дала мати дівчині,
А навіщо давала та й не знала сама,
А тепер цій дівчині через очі ті сині,
Ані вдень, ані вночі їй спокою нема. (двічі)

Ой нащо було, мати, очі сині давати,
Очі сині самотні, мабуть, будуть повік,
Очі сині та карі не підходять до пари,
А від цього серденько іще гірше болить. (двічі)

Зажурилась дівчина, плачуть очі ті сині,
Плаче серце дівоче, бо самотнє воно,
Де ж той вечір дівочий, де ж ті карії очі,
Де ж той хлопець, що прийде і постука в вікно. (двічі)

Не журися, дівчино, не журися, рибчино,
Прийде серцю утіха, прийде радісний час,
Є у світі хлопчина, він шука очі сині,
Він до тебе прилине і все буде гаразд. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:28 100	Така її доля	Пісні літературного походження	с. Золотарівка, Сіверськодонецький район	01:28	Така її доля, о Боже мій милий, За що ти караєш її, молоду, За те, що так щиро вона полюбила, Козацькії очі?... Прости сироту! (двічі) Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю, Пошли ти їй долю — вона молоденька, Бо люди чужії її засміють. (двічі) Чи винна ж голубка, що голуба любить, Чи винен той голуб, що сокіл убив, Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив. (двічі)
0:00 03:35 100	Мені сімнадцятий минало весною, як сади цвіли	Романси 1 Пісні літературного походження	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	03:35	Мені сімнадцятий минало весною, як сади цвіли, Я про кохання ще й не знала, ми тихо з матір’ю жили. (двічі) В моєму саду ростуть айстри червоні, сині, голубі, В моєму серці гаснуть сили, чужою стала я тобі. (двічі) Раз проходив моїм садом, я задивилась на твій стан, Стояла довго під вербою, поки вечірній спав туман. (двічі) Стояла довго та й дивилась, мій милий другую кохав, Не знаю, хто від мого серця навіки щастя відібрав. (двічі) Коли умру, коли скінчаюсь, коли в могилу жить піду, Тоді любить мене не надо, люби сійчас, поки живу. (двічі)
0:00 01:31 100	На поточку прала	Пісні з особистого та родинного життя 2 Жартівливі,Пісні літературного походження	с. Золотарівка, Сіверськодонецький район	01:31	На поточку прала, На вербу складала, Поможи мі, пане Боже, Що-м собі думала, Що-м собі думала. Я собі думала, Хлопця молодого, А мене віддали, За діда старого, За діда старого. Як мене давали, То мені казали: ー Щоб, моя ж ти доню, Діда честувала, Діда честувала. Я діда честую, Честувати мушу, Поможи мі, пане Боже, Візьми з діда душу, Візьми з діда душу. Візьми з діда душу, Та й повісь на грушу, Аби могли старі знати, Як молоду брати, Як молоду брати. Узяв Бог старого, Не дав молодого, Поможи мі, пане Боже, Верни хоть старого, Верни хоть старого. На поточку прала, На вербу складала, Поможи мі, пане Боже, Що-м собі думала, Що-м собі думала.