​У вишневому садочку соловейко щебетав

У вишневому садочку соловейко щебетав,
Мати дочку й не пускала в сад вишневий погулять. (двічі)

– Пусти ж мене, моя нене, я там трошки постою,
Як співає соловейко, я його послухаю. (двічі)

– Ой не пущу, моя доню, слухай, доню, мою річ:
Відчини собі віконце, слухай його цілу ніч. (двічі)

(Тихо)-тихо в хаті стало (…),
(…) й відчинила, оглянулась до вікна. (двічі)

– Де ж ти, милий, чорнобривий, де ж ти, милий, озовись?
Як побачив свою милу, та й обоє обнялись. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:12
100
​В кінці греблі шумлять верби
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Щербинівка, Бахмутський район02:12

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила.
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде – поїхав за Десну.
Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на полі стала.
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, – така ваша доля:
Полюбила козаченька, при місяці стоя. (двічі)
0:00 03:02
100
Ой я маю чорні брови
Пісні з особистого та родинного життя
1

Пісні літературного походження

с-ще Щербинівка, Бахмутський район03:02

Ой я маю чорні брови, маю карі очі.
– Чом ти мене, козаченьку, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчинонька, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Збудувала із дубочків, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити. (двічі)

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене:
Зготувала моя ненька вечерю для тебе. (двічі)

Сядемо ми вечеряти за столи тесові,
Та й будемо дивитися, які в кого брови. (двічі)
0:00 02:26
100
Ой у лузі та ще й при березі
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Щербинівка, Бахмутський район02:26

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,
Спородила молода дівчина й хоро.., хорошого сина,
Спородила й молода дівчина й хоро.., хорошого син(а).

А де ж вона його спородила – в зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові ні ща.., ни щастя, ни долі,
Та й не дала тому козакові ни ща.., ни щастя, ни дол(і).

– Було б тобі, моя рідна мати, цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя-долю дати,

Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя-долю дат(и).