Що не рано сонце сходе
| Назва | Що не рано сонце сходе |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Балади |
| Мотив | Вбивство, Зрада, Нещаслива доля, Родинне життя, Смерть |
| Дата запису | 1 січ. 1993 р. |
| Місце запису | с. Гарбузівка, Сумський район, Сумська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Віра Корогод (невід.), Марія Мерзлікіна (невід.) |
| Збирачi | Наталія Волотко |
| Транскрипція | Наталія Олійник |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Що не рано сонце сходе, не пізно заходе,
А жонатий козаченько до дівчіни ходе.
"Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку,
А маленьких своїх діток повішай на гілку!"
Як прийшов же він додому, начав жінку бити,
А жіночка-голубочка начала просити.
"Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку,
Поки сяду, погодую малую дитинку".
"Тоді будеш годувати, як я піду з хати,
Як я піду до Дунаю ножі полоскати».
"Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці,
Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько".
Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає,
Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце.
Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється,
Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється.
Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила?
Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі)
"Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди,
Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)
