​Під вишнею-черешнею

Під вишнею-черешнею, де з милим стояла,
Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась,
Гей! Із тих пір я сумна стала, як з милим розсталась.

Сіда милий на машину, їде в Москівщину,
А дівчіні й отвічає: «Я ж тебе спокину!»
Гей! А дівчіні й отвічає: «Я тебе спокину!»

"Ой хоть кидай, хоть не кидай, подари колєчко,
Ой як гляну на колєчко, заболить сердечко!"
Гей! "Ой як гляну на колєчко, заболить сердечко!"

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснові клепки, дубове денце, не цурайся, моє серце. (двічі)

А вже в тому відеречку треті сутки, як з водою,
Вийди дівчино, вийди кохана, поговоримо з тобою. (двічі)

“Ой рада б я виходити, з тобой, милий, говорити.
Лежить нелюб на правій руці, так боюся розбудити”.(двічі)

“Ой, дівчино моя люба, одвернися од нелюба,
Буду стріляти, буду влучати, як у зеленого дуба”. (двічі)

“А як вдариш та й не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш.
Хоч удариш, так не влучиш, тільки жизнь нашу розлучиш. (двічі)

Ой, козаче молоденький, в тебе коник вороненький,
Сідлай коня, їжжай з двору, ти не мій, а я не твоя”.(двічі)

Козак коника сідлає, до коника промовляє:
“Риссю, мій коню, риссю, вороний, аж до тихого Дунаю”. (двічі)

Біля тихого Дунаю стану я та й подумаю:
“Чи мені вбиться, чи мені втопиться, чи назад воротиться? (двічі)

Хоч уб’юся, хоч втоплюся, а назад не воротюся”. (двічі)

Ой, ковале, славний коваленко,
Чом не куєш желіза тоненько?

Чі у тебе жиліза немає,
Чі й у тебе сталі не хватає?

Єсть у мене желіза доволі,
Єсть у мене дівка до любові.

Єсть у мене дівка Катерина,
Вона ж мені жалю наробила.

Вона ж міні жалю наробила,
Опівночі сина породила.

Опівночі сина породила,
А до світа в криниці втопила.

"Ой, дай Боже, сніги та морози,
Щоб замело сліди та дороги.

Щоб не знали, куди я ходила,
Щоб не знали, кого я любила!"

Ой пішов я до дівчини на пораду в сад:
«Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі)

«Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать,
Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі)

«Ой, об’їхав усі села і всі города,
Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі)

А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть,
Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі)

Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть,
Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі)

«Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі)

Опустили труну в яму, стали загортать,
Молодого козаченька стали одливать. (двічі)

Іде козак дорогою й спотикається,
Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі)

Стоїть батько у воротіх, насміхається:
«За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі)

"Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)