Ой сів Христос та вечеряти

Наступає чорна хмара, за нею ще й сива,
Чи є в світі така, як я нещаслива? (двічі)

ー Скажи ж мені, мати, де терен ламати,
Скажи, де є щастя, я піду шукати. (двічі)

ー Терен, моя доню ж, не треба ламати,
Щастя само прийде, не треба шукати. (двічі)

Чи я ж тебе, доню, в куплі не купала,
Яка гірка доля в купель заглядала. (двічі)

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Де багаті жито сі(ють).

Одна гора тільки чорна,
Одна гора тільки чорна,
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила,
Де сіяла, волочила,
Слізоньками примочи(ла).

Чорна хмара наступає,
Чорна хмара наступає,
Сестра з братом розмовля(є).

ー Брате мій, сокілоньку,
ー Брате мій, сокілоньку,
Пусти ж мене на зімонь(ку).

ー Сестро ж моя, перепілко,
ー Сестро ж моя, перепілко,
Як у тебе діток скіль(ки).

ー Буду, брате, догождати,
ー Буду, брате, догождати,
Дітей з хати виганя(ти).

ー Ідіть, діти, ідіть з хати,
ー Ідіть, діти, ідіть з хати,
Буде дядько обіда(ти).

Поки дядько пообідав,
Поки дядько пообідав,
Діти батька одвіда(ли).

ー Вставай, тату, вставай з ями,
ー Вставай, тату, вставай з ями,
Гірко жить нам з родича(ми).

Не так дядько, як дядина,
Не так дядько, як дядина,
Сичить вона як гади(на).

На загоні-гоні годувала коні,
Годуючи ж ой коня загубила. (двічі)

Годуючи коні, коня загубила,
Пішла шукати ж – ой сама заблудила. (двічі)

Ой думала дівка, що дуб зелененький,
А то стояв ой козак молоденький. (двічі)

ー Гайдарю, гайдарю, та й виведи з гаю,
Бо я стою ж, ой доріжки не знаю. (двічі)

ー Ой коли б ти, дівко, доріжки не знала,
То ти б мене ж ой гайдарем не звала. (двічі)

А ти б же сказала: «Козаче-соколе,
Вивідь мене ж ой з зеленого бору». (двічі)

Вивідь же ти мене з зеленого бору,
Та й доведи ж ой до самого двору. (двічі)