​Туман яром, туман долиною

Туман яром, туман долиною,
Й за туманом нічого й не видно.

Тільки видно ж дуба зеленого,
Тільки видно й дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила ж золоте відерце,
Заболіло козакове серце.

– А хто ж теє ж відерце дістане,
Той зі мною й на рушничок стане.

Обізвався ж козаченько в гаю,
Обізвався козаченько в гаю,

– А я теє ж відерце дістану,
Та й з тобою на рушничок стану.