​Зійди, зійди, місяченько

Зійди, зійди, місяченько, та й на той перелаз,
Де з козаком розмовляла, може в останній раз. (двічі)

– На добраніч, дівчінонько, іди додому ти,
Завтра вранці, чім скоріше, до мене виходи. (двічі)

Не пішла дівчіна спати, гуляла у саду,
Чув я, чув я, як розмовляла з іншим у саду. (двічі)

– Я до тебе більш не прийду, нехай той другий йде,
Єсть у мене гарна дівчіна, вона ж мене жде. (двічі)

Я з тобою полюбились, сухі дуби цвіли,
Як з тобою розходились, зелені пов’яли. (двічі)



Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 02:43
100
​Ішли воли із діброви
Пісні з особистого та родинного життя
с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район02:43

Ішли воли із діброви, а овечки з поля.
Розмовляла дівчинонька з козаченьком стоя. (двічі)

“Куди їдеш-уєжаєш, сизокрилий орле?
А хто ж мене, молодую, без тебе пригорне?” (двічі)

“Пригортайся, дівчинонько, іншому такому,
Та й не кажи тії правди, як мені самому”.(двічі)

“Як же мені, мій миленький, правди не казати?
Вечір прийде, тоска найде – треба розказати. (двічі)

Як же мені, мій миленький, правди не казати?
Він пригорне, поцілує – треба розказати”. (двічі)

0:00 02:00
100
​Ой чій-то кінь стоїть
Пісні з особистого та родинного життя
с. Свято-Покровське, Бахмутський район02:00

Ой чій-то кінь стоїть та й біла гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені ой та дівчінонька. (двічі)

Не так дівчінонька, як біле личенько,
Подай же, дівчіно, подай же, гарная, на коня рученьку. (двічі)

Дівчіна підійшла, рученьку подала,
Ой лучче б я була, ой лучче б я була, кохання не знала. (двічі)

Кохання, кохання з вечіра й до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)




0:00 01:52
100
​Ой гаю, гаю, зелений гаю,
Пісні з особистого та родинного життя
с. Свято-Покровське, Бахмутський район01:52

Ой гаю, гаю, зелений гаю,
Любила хлопця з чужого краю,
Любила хлопця з чужого краю.

Любила хлопця півтора року,
Поки не знали сусіди з боку.

Ох, як узнали, розчарували,
Бодай сусіди, щастя не мали.

Бодай сусіди, щастя не мали,
Як любов нашу розчарували.

Ох там у сінях за двиречками,
Стоїть кроватка з подушичками.

На тій кроваті а я ж лежала,
Білим платочком сльози втирала.

Ось іде Ваня з вулиці п’яний,
– Відкривай двері, я твій коханий.