Як зійду на гору та крикну-гукну додому
| Назва | Як зійду на гору та крикну-гукну додому |
|---|---|
| Жанр | Строкові |
| Мотив | Важка праця, Чужина, Журба, туга |
| Дата запису | 1997 р. |
| Місце запису | с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Ганна Григорівна Мошенко (1948) (с. Хорошки, Лубенський район) (З 1967 р. проживала в с. Олександро-Калинове, Костянтинівського (Краматорського) району Донецької області) |
| Збирачi | Наталія Морозова |
| Транскрипція | Юлія Лузан |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Як зійду на гору та крикну-гукну додому,
Ой вари, мати, та й вечеряти, бо я йду додо(му).
Та варила, варила, та небагато трошки,
Та нема тобі, ой доню моя, ні миски, ні лож(ки).
Що миску розбила, ложку розлупила,
Та чи я тебе, ой доню моя, нещасну зроди(ла).
Та робила, робила, та робота нізащо,
Та кажуть люди та ще й говорять: «Сирота-леда(що)».
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Зеленая вишня з-під кореня вийшла | Пісні з особистого та родинного життя
1
Строкові | с-ще Зоря, Краматорський район | 04:05 |
Зеленая вишня з-під кореня вийшла, Ой вийду на гору та й гляну додолу. – Варила, варила – не много й не трошки. – Згадай мене, мамо, хоч у раз у вівторок, Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу, Ти думаєш, мамо, що я тут паную, Віддали ж мене заміж, де я не привична. (двічі) | ||
| Як піду я в ліс по дрова | Пісні з особистого та родинного життя | с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район | 01:33 |
Як піду я в ліс по дрова, назбираю лози, А в чужій же сторіноньці ні батька, ні неньки, Ви не пойте, соловейки, всіма голосами, | ||
| Ой піду я в ліс по дрова | Пісні з особистого та родинного життя | с-ще Новодонецьке, Краматорський район | 04:22 |
Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому, Ой в чужиї стороненьки ни батька й ни неньки, Пойте, пойте, соловейки разними галасами, Ой зірву я с рози квітку та постю на воду: Ой пливла да пливла квітка та й стала кружитца, «Ой чого ж ти, з рози квітко, так рано зів’яла, Чи синів ти поженила, чи дочок віддала, |