Зелений дубочок та на яр похилився
| Назва | Зелений дубочок та на яр похилився |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля |
| Дата запису | 1 черв. 1997 р. |
| Місце запису | с-ще Калинівка, Бахмутський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Валентина Іванівна Нечитайло (1938), Надія Іванівна Плужнікова (невід.), Ганна Никифорівна Колєснік (1928) (с. Макіївка, Сватівський район), Олена Степанівна Череповська (1929), Світлана Станіславівна Свєстіна (1968) |
| Збирачi | Юлія Іщенко |
| Транскрипція | Ліна Добрянська |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Зелений дубочок та на яр похилився,
– Та й молодий козаче ж, ой чого зажурився?
Молодий козаче, та й чого зажурився,
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?
Чи воли пристали, та й чи з дорожки збився?
– Та й я зажурився ж – ой без долі родився.
Того зажурився, та й шо без долі вродився,
Та як піду я ой в поле ж ой пошукаю долі.
Як піду я в поле та й пошукаю долі,
Та й не знайшов я долі ж, ой найшов синє море.
Ни найшов я долі, найшов синє море,
Та й а в тім синім морі ж ой хлопці ж риболовці.
А в тім синім морі та й самі риболови,
Та й ви, хлопці ж, хлопці ж, ой роздобрі молодці.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Чорноморец, мамєнька, ех, чорноморец | Пісні з особистого та родинного життя | с-ще Калинівка, Бахмутський район | 02:49 |
Чорноморец, мамєнька, ех, чорноморец, Вивів мене босую ох ще й питає: «Ой нема морозу, ох тільки роса», – Простояла дівчина ох та й байдуже, – | ||
| Ой де б я, де б я та й з досадоньки пішла | Пісні з особистого та родинного життя | с-ще Калинівка, Бахмутський район | 02:22 |
Ой де б я, де б я та й з досадоньки пішла, Ой як піду я й до сусіди ж по пшоно, Ой а в сусіди сидить милий за столом, Ой п’є горілку хрусталевим стаканом, | ||
| Із-за гори вітер повіває | Пісні з особистого та родинного життя | с-ще Калинівка, Бахмутський район | 05:28 |
(Із)-за гори вітер повіває, Мати дочку про життя питає, Спитай, мати, сірого й утяти, Сіре й утя на морі ночує, Воно ж моє все горечко чує, Перве горе – дитина малая, Друге горе – свикруха лихая, Третє горе – мій милий ревнивий, Сам поїхав й у поле й орати, (Ой) ви воли, воли половиї, |