Головна
Піду я в садочок

Піду я в садочок

Назва	Піду я в садочок
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Зрада, Кохання, Чари
Дата запису	5 лип. 2000 р.
Місце запису	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Агнія Михайлівна Поплевченкова (1930), Раїса Михайлівна Фараон (1927)
Збирачi	Світлана Семендяєва
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Піду я в садочок, зірву я листочок,
Та й позастел(а/я)ю милому слідочок. (двічі)

Щоб роса не пала, пташки не бродили,
Щоб мого милого дівки не любили. (двічі)

Одна й полюбила, ще й причарувала,
Несольоной рибки вечерять давала. (двічі)

“Вечеряй, козаче, та й не сомлєвайся,
Як жинки не маєш, зі мною кохайся”.(двічі)

“Єсть у мене жинка, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, чорняві обоє. (двічі)

Жінку спокидаю, діток забуваю,
А з тобою, мила, в саду погуляю”. (двічі)

“Ой, Боже мій, Боже, що я й наробила?
Є в козака жинка, а я полюбила”. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:14 100	Шумлять верби в кінці греблі	Пісні з особистого та родинного життя	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	03:14	Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила, Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі) Нема його та й не буде, поїхав за Десну. Сказав: “Рости, дiвчинонька, на другую весну!” (двічі) Росла, росла дівчинонька та й на порі стала. Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі) Плачте очі, плачте карі, така ваша доля: Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі) Не я його полюбила – полюбила мати. Вона мені дозволила рушнички давати. (двічі) Один дала, другий дала, на третьому стала, А четвертим білесеньким рученьки зв’язала. (двічі)
0:00 02:29 100	За туманом ничого не видно	Пісні з особистого та родинного життя	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	02:29	За туманом ничого не видно, (двічі) Тільки видно дуба зеленого. (двічі) Під тим дубом криниця стояла, (двічі) В тій криниці дівка воду брала. (двічі) Та й впустила золоте відерце: (двічі) “Ой хто ж тоє відерце дістане, (двічі) Той зі мною на рушничок стане”. (двічі) Обізвався козаченько з гаю: (двічі) “Ой я ж тоє відерце дістану, (двічі) Та й з тобою на рушничок стану”. (двічі)
0:00 04:21 100	Ой у полі криниченька	Пісні з особистого та родинного життя	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	04:21	Ой у полі криниченька, там холодна водиченька. Ой там Роман волів пасе, Катерина воду несе. Як став Роман жартувати, з відер воду виливати, “Ой, Романе, серце моє, зостав води хоч на денце! Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная, Буде бити, ще й лаяти, ще й Романом докоряти”. “Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити: “Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене!””(двічі) “Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі) “Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду. Налетіли й лебедиці, помутили й у криниці. А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі) “Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі) “Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся. Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене. (двічі) Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара! Роман чорний, а я руса, я ж Романа не боюся!” (двічі)