Головна
Шумлять верби в кінці греблі

Шумлять верби в кінці греблі

Назва	Шумлять верби в кінці греблі
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Примусове одруження, Розлука
Дата запису	5 лип. 2000 р.
Місце запису	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Агнія Михайлівна Поплевченкова (1930), Раїса Михайлівна Фараон (1927)
Збирачi	Світлана Семендяєва
Транскрипція	Оксана Бугайченко
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде, поїхав за Десну.
Сказав: “Рости, дiвчинонька, на другую весну!” (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала.
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте очі, плачте карі, така ваша доля:
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Не я його полюбила – полюбила мати.
Вона мені дозволила рушнички давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим білесеньким рученьки зв’язала. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 04:25 100	Зійшов місяць, зійшов ясний	Пісні з особистого та родинного життя	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	04:25	Зійшов місяць, зійшов ясний, та й знов за хмару закотивсь, Та й освітив усю долину, де милий мій колись ходив. (двічі) А в тій долині є хатина, там тихо ж лампочка горить. Там мати дочку вговоряє – доня заплакана сидить. (двічі) “Ой доню, доню, моя доню, ти ж в мене квіточка одна, Не жди, не прийде він додому, його на світі вже нема. (двічі) Багато дехто повінчався, а ти кого так довго ждеш? Багато дехто повінчався, а ти чого заміж не йдеш?” “Не віддай, мати, за старого, старий не парочка мені. Як віддаси ж мене за його, то й буду гнить в сирій землі. Прощайте, браття-мотористи, прощайте, вся моя сім’я! Бить може спортітся машина і не вєрнуся я сюда”.
0:00 03:32 100	Шумлять верби в кінці греблі	Пісні з особистого та родинного життя	с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район	03:32	Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила, Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі) Нема його, та й не буде – поїхав за Десну, Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі) Росла, росла дівчинонька, та й на порі стала, Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі) Плачте, очі, плачте, карі – така ваша доля, Полюбила козаченька при місяцю стоя. (двічі) Не я ж його полюбила – полюбила мати, Заставила мене мати рушники давати. (двічі) Один дала, другий дала, на третьому стала, А четвертим, білесеньким рученьки зв’язала. (двічі)
0:00 04:21 100	Ой у полі криниченька	Пісні з особистого та родинного життя	с. Григорівка, Артемівський (Бахмутський) район	04:21	Ой у полі криниченька, там холодна водиченька. Ой там Роман волів пасе, Катерина воду несе. Як став Роман жартувати, з відер воду виливати, “Ой, Романе, серце моє, зостав води хоч на денце! Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная, Буде бити, ще й лаяти, ще й Романом докоряти”. “Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити: “Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене!””(двічі) “Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі) “Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду. Налетіли й лебедиці, помутили й у криниці. А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі) “Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі) “Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся. Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене. (двічі) Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара! Роман чорний, а я руса, я ж Романа не боюся!” (двічі)