Скакал козак чєрез даліну

Скакал козак чєрез даліну,
Чєрез манжурскіє края.
Скакав он всадніком зєльоним,
Кольцо блєстєло на рукє.

Кольцо казачка подарила,
Когда козак ішов в поход,
Она дарила й говорила,
Шо через год буду твоя.

Пройшов годок, козак стрілою
В село родноє прискакав.
Пройшов годок, козак стрілою
В село родноє прискакал.

Навстрєчу йдьот йому старушка
І што-то шепчет, гаваріт:
“Напрасно ти, козак, стрємішся,
Напрасно мучаїш коня.

Тєбя казачка ізмєніла,
Другому серце отдала.
Тебе козачка ізмєнила,
Другому серце отдала”.