Ой у полі на горбочку, де не скошена трава

Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає,
Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі)

А я молода дівчина та й горя зазнала,
Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі)

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі)

Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати,
Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)

Та росла редька чепурненька та й пішла у стовбці,
Та як я була молоденька, любили всі хлопці. (двічі)

Та як я була молоденька, та й горя не знала,
Та якась мене чужа жінка невісткою звала. (двічі)

Та вона мене називала, по воду ідучі,
Та вона мені віддавала від комори ключі. (двічі)

Та не дай мені тії ключі, бо я їх загублю,
Та не зви мене невісткою – я сина не люблю. (двічі)

А на Вкраїні хати густо, вітер не провіє,
А стара мати ложки миє, – невістка не вміє. (двічі)

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.