Головна
Ой у полі на горбочку

Ой у полі на горбочку

Назва	Ой у полі на горбочку
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Нещасливе кохання, Журба, туга
Дата запису	29 черв. 1993 р.
Місце запису	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	А. М. Пішковська (1939)
Транскрипція	Наталія Олійник
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой у полі на горбочку, де не кошена трава,
Там стояли дві дівчини, зажурилася одна. (двічі)

«Ой, подруго, моя мила, щось я тобі розкажу,
Посварилися з миленьким, помири мене, прошу». (двічі)

«Ой подруго, дорогая, як я буду вас мирить?
Лиш погляну я на нього, в мене серденько болить». (двічі)

Ой у полі на горбочку, де вже скошена трава,
Там стояли дві дівчіни, гірко плакала одна.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:21 100	Цвіте терен	Пісні з особистого та родинного життя	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	03:21	Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає, Хто з любов’ю не знається, той горя не знає. (двічі) А я молода дівчина та й горя зазнала, Вечероньки недоїла, нічку недоспала. (двічі) Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце. (двічі) Хоч дрімайте, не дрімайте – не будете спати, Десь поїхав мій миленький іншої шукати. (двічі)
0:00 02:01 100	Летів орел через сад зелений	Пісні з особистого та родинного життя	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район	02:01	Летів орел через сад зелений, та й став калину клювать. Любив козак молоду дівчину, та й став її спокидать. Вона ж його, сволоч, отруїла, та й стала його питать. (двічі) «Скажи, милий, скажи, чорнобривий, ой чого ж ти заболів? (двічі) Чі от пива, чі й от горілочки, чі й от сладкого вина?»
0:00 02:39 100	Як піду я в ліс по дрова	Пісні з особистого та родинного життя	м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район	02:39	Як піду я в ліс по дрова, наламаю (лому), Завіз мене мій миленький в чужу, в чужу й стороно(ньку). А в чужій сторононці ні батька, ні неньки, Только поють в саду зеленом солов’ї, поють соловей(ки) Пойте, пойте соловейки всими голосами, А я вийду в сад зелений, вмию… вмиюся сльоза(ми). Як зломлю я з рози квітку, та й пустю на воду. Пливи, пливи, з рози квітка, аж до, аж до мого дом(у). Плила, плила з рози квітка та й стала кружиться, Вийшла й з хати стара й мати та й ста… та й стала жури(ться). “Ой, чого ж ти, моя доню, така стара стала? Чи тя милий не кохав же, чи свекруха й обіжа(ла)?” І милий кохав, і свекруха не обіжала, Знать судьба моя такая, рано, рано й старой ста(ла).