​Ой гора-гора, гора високая

Ой гора, гора, гора високая,
Чом на тобі, гора, чотири тополя? (двічі)

Четирі тополя, ще й пєнь бірьозовий,
Стояла дєвонька (дівчина) у платті розовом. (двічі)

У платті розовом та й копійочками,
Котились сльозоньки та й ручейочками. (двічі)

А я стою, стою, а підо мной вода,
Поїхав милий мій та й не сказав, куда. (двічі)

Поїхав милий мій та й желізницею,
А я лишилася та й розвідницею. (двічі)

Поїхав милий мій та й желізним путьом,
А я й осталася та й із малим дитьом. (двічі)

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)

Жила-була вдова сім літ на Подолі,
Та й не мала вдова ой ні ща-, ні щастя, ні долі.

Тільки ж вона мала девʼять синів в роду,
А десяту Галю ой за кра-, за крамаря дала.

… крамарь крамом торгувати,
Та й застала нічка ой в лісі, в лісі ночувати.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.