Головна
На край села жила вдова

На край села жила вдова

Назва	На край села жила вдова
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Балади
Мотив	Життя вдови, Нещаслива доля, Родинне життя, Розлука, Смерть, Дорога, мандрівка , Інцест
Дата запису	1 серп. 1990 р.
Місце запису	с. Кручик, Богодухівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Євченко Євдокія Тарасівна (невід.) (усього співає 7 осіб)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

На край села жила вдова,
Девʼять синів та й вона імєла. (двічі)

Девʼять синів та й вона імєла,
Дісятую та й дочку Галю. (двічі)

Сини зросли та в розбій пішли,
Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі)

Дочку Галю та й заміж дали,
За купчика, за крамарчика. (двічі)

Як поїхали та й крамарювати,
В чистім полі стали ночувати. (двічі)

Щось у лісі вой да зашумєло,
В чистім полі та й загуркотіло. (двічі)

Крамарь каже, що то грім гримить,
Галя каже: «То розбій біжить!»

Як наїхали та розбійники,
Воно того крамаря убили. (двічі)

Вони того крамаря убили,
Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі)

Розбійники стали спочивати,
Найменьший брат став Галю питати. (двічі)

Розпитавши, зразу закричали,
«Вставай, браття, що ми наробили! (двічі)

Вставай, браття, що ми наробили!
Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 04:28 100	Ой пішов я до дівчини	Пісні з особистого та родинного життя 2 Козацькі,Балади	с. Коржі, Роменський район	04:28	Ой пішов я до дівчини на пораду в сад: «Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі) «Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать, Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі) «Ой, об’їхав усі села і всі города, Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі) А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть, Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі) Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть, Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі) «Розступіться, добрі люди, дайте мені стать, Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі) Опустили труну в яму, стали загортать, Молодого козаченька стали одливать. (двічі) Іде козак дорогою й спотикається, Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі) Стоїть батько у воротіх, насміхається: «За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі) "Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив, Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)
0:00 09:37 100	Як затоплю в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Вишневе, Валківський район	09:37	Як затоплю в новій хаті сирими дровами, Як затоплю в новій хаті сирими дровами. Та й заллю я сирі дрова холодной водою, Та й заллю я сирі дрова холодной водою. А сам піду до дівчини, та й до молодої, А сам піду до дівчини, та й до молодої. «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!», «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку! Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку, Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!». Як прийшов же він додому, став ножа точити, Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі). «Чоловіче, чоловіче, дай добру годину, А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі). «Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати, Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі). «Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати, Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі) Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала, Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала. «Ах ти доню, моя доню, що ти наробила? Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі) Та й діточок гарнесеньких та й посиротила, Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!» «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)
0:00 03:03 100	Що не рано сонце сходе	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Гарбузівка, Сумський район	03:03	Що не рано сонце сходе, не пізно заходе, А жонатий козаченько до дівчіни ходе. "Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку, А маленьких своїх діток повішай на гілку!" Як прийшов же він додому, начав жінку бити, А жіночка-голубочка начала просити. "Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку, Поки сяду, погодую малую дитинку". "Тоді будеш годувати, як я піду з хати, Як я піду до Дунаю ножі полоскати». "Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці, Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько". Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає, Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце. Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється, Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється. Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила? Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі) "Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)