Як орав мужик край дороги

Нема чоловіка вдома, він поїхав в ліс по дрова,
А я ції продала, музикантів найняла. (двічі)

Музиканти мої, ви заграйте мені,
А я вбога сирота веселого живота. (двічі)

У шиночок піду і осліничку несу,
А за мною дитинята несуть клубенята. (двічі)

Осліничку пропила, клуби - на похмілля,
Нехай вони не лежать у скрині без діла. (двічі)

Як прийшов же мужик мене доганяти,
Бив мене, волочив до самої хати. (двічі)

Ой бив вже мене, волочив же мене,
Так і, батька лихого, та й навчив же мене. (двічі)

У Харькові на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає, нічим похмелитись.
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає,
Нічим похмелиться.

Скинув чумак сірачину, дай, шинкарько, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.
А шинкарка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)