From behind the mountains and from beyond the mountains

Вітер віє, ой вітер віє, ой вітер повіває,
Ой мати ж дочку да й про горе ж питає.

«Скажи, доню, ой скажи ж, доню, ой яке ж в тебе горе?
«Ой спитай, мати, да й сизого гуся(ти).

Сизе гуся, да й сизе гуся, да й по морю плаває,
Ой воно ж моє да й усе ж горе зна(є).

Перше горе, ой перше ж горе –що й дитина малая,
Ой друге ж горе – що свекруха лиха(я).

Друге горе, ой друге горе, що й свекруха лихая,
Ой третє ж горе – що й милий покида(є).

Їде милий, ой їде милий да й у поле орати,
Ой бере ж мене да й волів поганя(ти).

Ой гей, воли, ой гей, воли, ой гей, круторогі,
Ой верніться да й літа да ще й чорниє бро(ви).

Правой ручкой, ой правой ручкой да й волів поганяла,
Ой лєвой ручкой да й сльози ж витира(ла)».

Ой з-за гор, гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку ой про життя питає.

Ой спитай, мати, ой сіре й утя,
Ой сіре й утя ой на морі ночує.

Ой сіре утя ой на морі ночує,
Ой воно моє ой все горечко чує.

Вітер віє, ой, вітер повіває,
Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає).

Мати дочку, ой, про життя, ой, питає,
Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти).

Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти,
Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває).

Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває,
Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає.

Воно ж моє, ой, все горечко знає,
Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая).

(Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – мой милий ревнивий,
Сам поїхав у поле орати,
Мене заставив волів поганяти.
Гей, ви, воли сірі, половії,
Осталися мої літа молодії).

Із-за гори та й вітер повіває,
Мати же дочку же, ой, про життя пита(є).

Вона мати, ой, про життя питає,
Спитай, мати же, ой, сірого вутя(ти).

Спитай, мати, ой, сірого й вутяти,
Сіре же вутя же, ой, на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой, на морі ночує,
Воно же моє же ой, все горечко чу(є).

(Перве горе – свекруха лиха,
Друге горе – дитина мала,
Третє горе - мой милий ревнивий,
Їде у поле орати,
Бере мене волів поганяти.
Ой соб, воли, цабе, сірі, ой цабе, половії,

.....).

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).

Вітер віє та вітер повіває ж,
Ой мати ж дочку ой про жи.., ой про життя питає.

Спитай, мати, та сірого ж да й утяти ж,
Ой сіре ж утя ой на мо.., ой на морі ночує.

Сіре утя та на морі ночує ж,
Ой воно ж моє ой все го.., ой все горечко чує.

Перве горе – та свекруха лихая ж,
Ой друге ж горе – ой дити.., ой дитина мала.

Друге горе – та дитина малая ж,
Ой третє ж горе – ой мій ми.., ой мій милий ревни(вий).

Третє горе – та мій милий ревнивий,
Ой їде ж в поле, ой у поле й ора(ти).

Їде в поле та й у поле й орати ж,
Ой бере ж мене ой волів, ой волів поганя(ти).

Гей, воли, та воли ж половії ж,
Ой прошли ж мої ой літа ж, ой літа й молодії.

Вітер віє, ой лози нагинає,
Ой мати дочку ой про життя пита(є).

Мати дочку ой про життя питає,
Ой спитай, мати, ой сірого й утя(ти).

Ой, та й з-за гори,
Ой, з-за гори та й вітер повіва(є).

Ой, мати в дочки,
Та й мати й у дочки та й про життя пита(є).

Ой, спитай, мамо,
Та спитай, мамо, та в сіро-, в сірого й утя(ти).

Ой, сіре утя,
Та й сіре ж й утя та й на мо-, на морі ночу(є).

Вітер віє, вітер віє, вітер повіває,
Мати дочку, мати дочку про життя питає.

Спитай, мати, спитай, мати, сірого вутяти,
Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває.

Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває,
Воно ж моє, воно ж моє все горечко знає. (двічі)

Перве горе, перве горе – свекруха лихая,
Друге горе, друге горе – дитина (малая).

Туга за тугою, журба за журбою,
Дала мене мати заміж молодою,
Дала ж мене мати заміж молодою.

Дала мене мати за ліс, за діброву,
За ліс, за діброву, за гіркою долю,
За ліс, за діброву, й за гіркою долю.

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужом дома не ночую,
За недобрим мужом дома й не ночую.

«Пусти мене, милий, до броду по воду,
До броду й по воду, й до рідного роду,
До броду й по воду, й до рідного роду».

«Ой не підеш, мила, й до броду по воду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду».

«Ой не буду, милий, не буду й казати ж,
Як будуть питати, то я вийду з хати,
Як будуть питати, то я вийду з хати».

«Чи ти мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя й не давала?
Чи ти мені, мамо, щастя й не бажала?»

«Не раз тебе, доню, я в куплі купала,
Не раз у той купіль доля й заглядала,
Не раз у той купіль доля й заглядала.

Не раз у той купіль доля й заглядала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала».

(Із)-за гори вітер повіває,
Мати дочку про життя питає.

Мати дочку про життя питає,
Спитай, мати, сірого й утяти.

Спитай, мати, сірого й утяти,
Сіре й утя на морі ночує.

Сіре й утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Воно ж моє все горечко чує,
Перве горе – дитина малая.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свикруха лихая.

Друге горе – свикруха лихая,
Третє горе – чоловік ревнивий.

Третє горе – мій милий ревнивий,
Сам поїхав у поле й орати.

Сам поїхав й у поле й орати,
Мене бере волів поганяти.

(Ой) ви воли, воли половиї,
Ой верніться, літа молодиє.