The wind blows, the wind blows

Вітер віє, ой вітер віє, ой вітер повіває,
Ой мати ж дочку да й про горе ж питає.

«Скажи, доню, ой скажи ж, доню, ой яке ж в тебе горе?
«Ой спитай, мати, да й сизого гуся(ти).

Сизе гуся, да й сизе гуся, да й по морю плаває,
Ой воно ж моє да й усе ж горе зна(є).

Перше горе, ой перше ж горе –що й дитина малая,
Ой друге ж горе – що свекруха лиха(я).

Друге горе, ой друге горе, що й свекруха лихая,
Ой третє ж горе – що й милий покида(є).

Їде милий, ой їде милий да й у поле орати,
Ой бере ж мене да й волів поганя(ти).

Ой гей, воли, ой гей, воли, ой гей, круторогі,
Ой верніться да й літа да ще й чорниє бро(ви).

Правой ручкой, ой правой ручкой да й волів поганяла,
Ой лєвой ручкой да й сльози ж витира(ла)».

Ой з-за гор, гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку ой про життя питає.

Ой спитай, мати, ой сіре й утя,
Ой сіре й утя ой на морі ночує.

Ой сіре утя ой на морі ночує,
Ой воно моє ой все горечко чує.

Вітер віє, ой, вітер повіває,
Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає).

Мати дочку, ой, про життя, ой, питає,
Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти).

Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти,
Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває).

Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває,
Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає.

Воно ж моє, ой, все горечко знає,
Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая).

(Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – мой милий ревнивий,
Сам поїхав у поле орати,
Мене заставив волів поганяти.
Гей, ви, воли сірі, половії,
Осталися мої літа молодії).

Із-за гори та й вітер повіває,
Мати же дочку же, ой, про життя пита(є).

Вона мати, ой, про життя питає,
Спитай, мати же, ой, сірого вутя(ти).

Спитай, мати, ой, сірого й вутяти,
Сіре же вутя же, ой, на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой, на морі ночує,
Воно же моє же ой, все горечко чу(є).

(Перве горе – свекруха лиха,
Друге горе – дитина мала,
Третє горе - мой милий ревнивий,
Їде у поле орати,
Бере мене волів поганяти.
Ой соб, воли, цабе, сірі, ой цабе, половії,

.....).

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).

Вітер віє та вітер повіває ж,
Ой мати ж дочку ой про жи.., ой про життя питає.

Спитай, мати, та сірого ж да й утяти ж,
Ой сіре ж утя ой на мо.., ой на морі ночує.

Сіре утя та на морі ночує ж,
Ой воно ж моє ой все го.., ой все горечко чує.

Перве горе – та свекруха лихая ж,
Ой друге ж горе – ой дити.., ой дитина мала.

Друге горе – та дитина малая ж,
Ой третє ж горе – ой мій ми.., ой мій милий ревни(вий).

Третє горе – та мій милий ревнивий,
Ой їде ж в поле, ой у поле й ора(ти).

Їде в поле та й у поле й орати ж,
Ой бере ж мене ой волів, ой волів поганя(ти).

Гей, воли, та воли ж половії ж,
Ой прошли ж мої ой літа ж, ой літа й молодії.

Вітер віє, ой лози нагинає,
Ой мати дочку ой про життя пита(є).

Мати дочку ой про життя питає,
Ой спитай, мати, ой сірого й утя(ти).

Із-за гори та й із-за гори ой вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й питає.

Мати дочку та й мати дочку ой про життя питає,
Та спитай мати ой сірого й вутяти.

Спитай мати та спитай мати ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя ой по морю плаває.

Сіре вутя та й сіре вутя ой по морю плаває,
Та й воно ж моє ой все горечко знає.

Воно ж моє та й воно ж моє ой все горечко знає,
Ой перве горе ой дитина малая.

Перве горе ой перве горе ой дитина малая,
А друге горе ой сама молодая.

Друге горе та й друге горе ой сама молодая,
А третє горе ой свекруха лихая.

Третє горе та й третє горе ой свекруха лихая,
А четверте горе ой мій милий ревнивий.

Четверте горе та й четверте горе ой мій милий ревнивий,
Та як поїде ой у поле орати.

Як поїде та як поїде ой у поле орати,
Та й мене бере та й воли ж поганяти.

Мене бере та й мене бере ой воли поганяти,
Ой цабе, воли, та й сірі ж половії!

Цабе, воли, та й цабе, воли, ой сірі ж половії,
Ой пройшли мої та й літа й молодії.

Ой, та й з-за гори,
Ой, з-за гори та й вітер повіва(є).

Ой, мати в дочки,
Та й мати й у дочки та й про життя пита(є).

Ой, спитай, мамо,
Та спитай, мамо, та в сіро-, в сірого й утя(ти).

Ой, сіре утя,
Та й сіре ж й утя та й на мо-, на морі ночу(є).

– Брати мої, брати мої, брати-соловей(ки),
Прибувайте ви до мене хоч щонеділень(ки).

– Ой раді б ми прибувати, та ти убогая,
– Хоть я й убогая, хоть я й убогая, аби не гордая.

Хліба, соли роздобуду та й вас наго(дую),
Горілочки розгадаю, з вами погу(ляю).

Туга за тугою, журба за журбою,
Дала мене мати заміж молодою,
Дала ж мене мати заміж молодою.

Дала мене мати за ліс, за діброву,
За ліс, за діброву, за гіркою долю,
За ліс, за діброву, й за гіркою долю.

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужом дома не ночую,
За недобрим мужом дома й не ночую.

«Пусти мене, милий, до броду по воду,
До броду й по воду, й до рідного роду,
До броду й по воду, й до рідного роду».

«Ой не підеш, мила, й до броду по воду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду».

«Ой не буду, милий, не буду й казати ж,
Як будуть питати, то я вийду з хати,
Як будуть питати, то я вийду з хати».

«Чи ти мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя й не давала?
Чи ти мені, мамо, щастя й не бажала?»

«Не раз тебе, доню, я в куплі купала,
Не раз у той купіль доля й заглядала,
Не раз у той купіль доля й заглядала.

Не раз у той купіль доля й заглядала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала».