Above our ravine

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес,
Да не по правді козаче, не по правді, соколе,
Зі мною, зі мною живеш.

Зі мною живеш,
Да як вечір настане, а як вечір настане,
До другої, до другої йдеш.

До другої йдеш,
Да мені молоденькій, а мені молоденькій,
Жалю, жалю завдаєш.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Понад нашим яром та пшениченька ланом, ой,
Ой пшениченька й ла(ном).

То ту пшениченьку та й дівчинонька жала ж, ой,
Ой дівчинонька й жа(ла).

Вона козакові та всю правду й сказала ж, ой,
Ой всю правду ж сказа(ла).

Це ж тобі, козаче, та й три дорожки різні, ой,
Ой три дорожечки різні.

Понад нашим яром пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Ой чом не по правді, молодий козаче,
З дівчиной живеш?

З дівчиной живеш,
По вулиці ходиш, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, голубонька сива,
Вишеньками двір.

Ой попід нашим садом та й пшениченька ланом,
Ой горою й овес.

Горою овес,
Ой не по правді, милий, й милий, чорнобривий,
Ой зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Ой як прийде той вечір, ой вечір, вечірочок,
Ой до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й до мене стиха, помаленьку,
Голос подаєш.

Та й понад нашим(и) яром(и)
Та й пшениченька ланом, гей,
Горою овес.

Горою овес,
Та й не по правді, милой,
Не по правді, соколе, гей,
Зо мною й живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане й,
Та вечір-вечірочок, гей,
До другой ідеш.

До другой ідеш,
Та свій голос нєжний,
Та голос невгасимой, гей,
Мені подаєш.

Та й понад нашим яром та й пшениченька й ланом,
Пшениченька жи, а й пшениченька й ла(ном).

Та й молода й дівчина та пшениченьку й жала й,
Пшениченьку жи, а й пшениченьку й жа(ла).

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

Та туман же яром, ой пшениченька ж ланом,
Да й горою же й овес

Горою ж овес,
Та да й не по правді ой рассукин син варвар
Да й зо мною й живеш.

Зо мною й живеш,
Та як прийде вечір, ой вечір, тьомная й ноченька,
Да й до другої йдеш.

До другої йдеш,
Та й до мене, ой дівки й молодої,
Да й голос …

Понад нашим яром пшениченька ланом, горою овес.

Горою й овес,
Чом не до любові, ой чом не до розмови, мой милой, живеш?

Мой милой живеш,
По вулицям ходиш, пісеньку співаєш, голос подаєш.

Голос подаєш,
Обсади ж ти, мила й, ой голубонька сива, вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Уже я й садила, й уже й поливала, не приймаються.

Не приймаються,
Уже я й любила, вже я й розлюбила, не влюбляється.

Понад нашим яром
Та й пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе,
Зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане,
Ой як вечір настане -
До другої йдеш.

До другої йдеш,
...............................
Мені, молоденькій,
Жалю завдаєш.

Ой на горі жито, під горою овес,
|Чом ти, козак, не по правді живеш? | 2

До другої ходиш, до мене не йдеш,
|Із другої вулиці голос подаєш.| 2

Посади, дівчина, у дворі вербу,
|Куди я не йтиму, до тебе зайду! | 2

Обсади, дівчино, вишнями двір,
|Щоб не вчувався голосочок мій.| 2

Посадила вишню, не приймається,
|Миленького голосочок учувається.| 2

Чом ти, козаче, учора не прийшов?
|Бо учора з вечора дощик ішов.| 2

Обдури, козаче, ти батька свого,
|До ранку гуляла, дощу не було!| 2

Обдури, козаче, матір свою,
|Бо спроводжав ти подружку мою!| 2

Не правда, дівчина, не правда твоя,
|То не подружка, дівчина моя.| 2

Лежу в лазереті, сниться мені сон,
|Що до мене милий у гості прийшов.| 2

Прокидаюсь рано, нікого нема,
|Тільки коло мене дитина мала| 2

Понад нашим яром та й пшениченька й ланом
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес,
Та й не по любові ж та й не по розмові й,
Мій миленький, та й живеш.

Миленький живеш,
Та й по вулицям ходиш та й пісню співаєш,
Голосочок подаєш.

Голосочок подаєш,
Та й давай же, мила, та й, голубонька й сиза й,
Вишеньками й обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір,
Та й шоб не заходів, та й шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та я вже садила й, та й я вже поливала й,
Не приймаються.

Не приймаються,
Та твій голосочок та, мій милий дружочок,
Почувається.

Та й понад нашим яром,
Ой, пшениченька ланом, горою й овес.

Горою овес,
Та й чом не до любові, ой, чом не до розмови,
Мій милой, живеш?

Мой милой живеш,
Та й по вулицям ходиш, ой, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш.
Та й обсади ж ти, мила, ой, голубочка сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір.
А як я вже й садила, ой, як же й поливала,
Не, не приймається.

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес.
Та ой чом не по правді же,
Та розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш.
Та по уличкам ходиш
Та весьоло ой співаєш,
Голос по..., ой подаєш.

Голос подаєш.
Та обсади ж ти, мила, же
Та й голубонька сива, же
Вишеньками двір.

Вишеньками двор.
Та ой шоб не заходив,
А вітрець не заносив,
Голосочок мой.

Голосочок мой.
Та уже ж я садила же,
Тай уже й поливала же,
Не приймається.

Не приймається.
Та кого ж я любила же,
Та й уже й позабила,
Не признається.

Понад яром, яром пшениченька ланом,
А попід горою комиші з тра(вою).

А попід горою комиші з травою,
Ой там козак ходе, в руках коня во(де).

Ой там козак ходе, в руках коня воде,
Комиш розгортає, водицю шу(кає).

Комиш розгортає, водицю шукає,
Водиця-світлиця, дівка красави(ця).

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

Найстарша сестра сідельце знайшла, коня осідлала:
«Поїжай, брате, до дівчиноньки, котра тебе ждала!»

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу.

Як віддавала й приказувала в гостях не бувати:
«А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену з хати».

Терпіла я рік, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.
Перекинулась в сиву зозулю, до роду летіла.

Ні тучки, ні хмарки, та й дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
«Добрий вечір!» каже, ще й ручку дає.

«Добрий вечір!» каже, ще й ручку дає:
«Марусино, серце, порадуй мене!

Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені жениться, чи ждати тебе?»

«Женись, женись, Ваня, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще молода!

А я погуляю, бо ще й молода!» −
На другую весну калина цвіла!