Over our ravine

Понад нашим яром ой пшениченька ланом,
Горою ої й овес.

Горою й овес,
Чом не до любови же, ой чом не до розмови,
Козаче, ої живеш?

Козаче живеш,
До другої ходеш, ой доріженьку топчеш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, ой голубонька й сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Та щоб не заходив, ой шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та вже ж я й садила, та вже й поливала,
Не приймається.

Не приймається,
Та вже ж я любила, та вже ж я кохала,
Не влюбляється.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес,
Да не по правді козаче, не по правді, соколе,
Зі мною, зі мною живеш.

Зі мною живеш,
Да як вечір настане, а як вечір настане,
До другої, до другої йдеш.

До другої йдеш,
Да мені молоденькій, а мені молоденькій,
Жалю, жалю завдаєш.

Понад садом, садом та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Понад нашим яром та пшениченька ланом, ой,
Ой пшениченька й ла(ном).

То ту пшениченьку та й дівчинонька жала ж, ой,
Ой дівчинонька й жа(ла).

Вона козакові та всю правду й сказала ж, ой,
Ой всю правду ж сказа(ла).

Це ж тобі, козаче, та й три дорожки різні, ой,
Ой три дорожечки різні.

Понад нашим яром пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Ой чом не по правді, молодий козаче,
З дівчиной живеш?

З дівчиной живеш,
По вулиці ходиш, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш,
Ой обсади, мила, голубонька сива,
Вишеньками двір.

Та й понад нашим яром та й пшениченька й ланом,
Пшениченька жи, а й пшениченька й ла(ном).

Та й молода й дівчина та пшениченьку й жала й,
Пшениченьку жи, а й пшениченьку й жа(ла).

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

Понад нашим яром пшениченька ланом, горою овес.

Горою й овес,
Чом не до любові, ой чом не до розмови, мой милой, живеш?

Мой милой живеш,
По вулицям ходиш, пісеньку співаєш, голос подаєш.

Голос подаєш,
Обсади ж ти, мила й, ой голубонька сива, вишеньками двір.

Вишеньками двір,
Уже я й садила, й уже й поливала, не приймаються.

Не приймаються,
Уже я й любила, вже я й розлюбила, не влюбляється.

Понад нашим яром
Та й пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе,
Зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане,
Ой як вечір настане -
До другої йдеш.

До другої йдеш,
...............................
Мені, молоденькій,
Жалю завдаєш.

Понад нашим яром та й пшениченька й ланом
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес,
Та й не по любові ж та й не по розмові й,
Мій миленький, та й живеш.

Миленький живеш,
Та й по вулицям ходиш та й пісню співаєш,
Голосочок подаєш.

Голосочок подаєш,
Та й давай же, мила, та й, голубонька й сиза й,
Вишеньками й обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір,
Та й шоб не заходів, та й шоб не заносив
Голосочок мій.

Голосочок мій,
Та я вже садила й, та й я вже поливала й,
Не приймаються.

Не приймаються,
Та твій голосочок та, мій милий дружочок,
Почувається.

Та й понад нашим яром,
Ой, пшениченька ланом, горою й овес.

Горою овес,
Та й чом не до любові, ой, чом не до розмови,
Мій милой, живеш?

Мой милой живеш,
Та й по вулицям ходиш, ой, пісеньку співаєш,
Голос подаєш.

Голос подаєш.
Та й обсади ж ти, мила, ой, голубочка сива,
Вишеньками двір.

Вишеньками двір.
А як я вже й садила, ой, як же й поливала,
Не, не приймається.

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес.
Та ой чом не по правді же,
Та розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш.
Та по уличкам ходиш
Та весьоло ой співаєш,
Голос по..., ой подаєш.

Голос подаєш.
Та обсади ж ти, мила, же
Та й голубонька сива, же
Вишеньками двір.

Вишеньками двор.
Та ой шоб не заходив,
А вітрець не заносив,
Голосочок мой.

Голосочок мой.
Та уже ж я садила же,
Тай уже й поливала же,
Не приймається.

Не приймається.
Та кого ж я любила же,
Та й уже й позабила,
Не признається.

Понад яром, яром пшениченька ланом,
А попід горою комиші з тра(вою).

А попід горою комиші з травою,
Ой там козак ходе, в руках коня во(де).

Ой там козак ходе, в руках коня воде,
Комиш розгортає, водицю шу(кає).

Комиш розгортає, водицю шукає,
Водиця-світлиця, дівка красави(ця).

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)