​…там тихо лампочка горит

Ой зійшов місяць серед неба і в чистому полі й очутивсь,
Він осіяв усю долину, а сам за хмару закотивсь,
Він осіяв усю долину і знов за хмару закотивсь.

А в тій долині є хатина, а в тій хатині ж й огоньок горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

«Ой мамо ж, не оддайте за старого, старий ни порочка міні,
Ой як оддасте за старого, то ж буду я в сирой землі». (двічі)

Зійшов же місяць із-за хмари, і всю ж він долину освітив,
Як освітив він ту долину та й знов за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, а в тій хаті огонь горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

"Ой доню, доню ж моя, доню, ти в мене ж ягідка одна,
Не дожидай козака з бою, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців поженилось, багато й де кого й нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой, мамо, мамо, моя мамо, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то краще гнить в сирій землі. (двічі)

На горі ой да на високій, там сизокрил орел сидить,
Там мати доньку вговоряє, донька заплакана сидить. (двічі)

"Ой доню, доню моя мила, ти в мене ягідка одна,
Не жди, не жди, бо він не прийде, його на світі вже й нема. (двічі)

Багато хлопців поверталось, багато їх уже нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш одна?" (двічі)

"Ой мамо, не люблю старого, старий не парочка мені,
Як віддаси мене за нього, я буду гнить в сирій землі!" (двічі)

Зійшов же місяць за ту гору та вгору високо піднявсь,
Та й освітив усю долину та й знов за хмару заховавсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню ж, доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Не дожидай його додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багацько хлопців поверталось, багацько де кого й нема,
Багато дівчат заміж вийшло, а ти чого сидиш сама? (двічі)

ー Не хочу ж, мамо, за старого, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то зогнію в сирій землі. (двічі)

ー Іди ж ти, доню, за старого, старий жалітиме тебе,
І будеш жить за ним щасливо, і будеш згадувать мене. (двічі)

Зійшов місяць над горою і всю далину освітив,
Він освітив усю далину, а сам за хмару закатівсь. (двічі)

А в тій далині єсть хатина, в тій хаті огоньок гарить,
Там мати дочку научає, дочка й заплакана сидить. (двічі)

– Ой доню-доню, мая доню, ти в мене зірочка одна,
Не дожидай, кого любила, його давно уже нема. (двічі)

Багато хлопців паженилось, багато декого нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сєдіш адна? (двічі)

– Не віддай, мама, за старого, старий не парачка мені,
А віддаси ти за старого, буду лежать в сирой зємлі. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)

Скотився місяць над горою і всю долину освітив,
А в тій долині єсть хатина, а в тій хатині гомонить. (двічі)

Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить, (двічі)

– Ой, доню-доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Усі дівчата пішли (вийшли) заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

– Усі вже хлопці поженились, твого в живих уже нема. (двічі)

– Ой, мамо-мамо, моя мамо, старий не парочка міні,
Як оддаси мене за нього – буду лежать в сирій землі. (двічі)

Не чути більше їх розмови, ліш тільки чути плач дочки,
На другий день уже старому давала дівка рушнички. (двічі)

Давала, слізоньки втирала, згадала клятву, що клялась:
Любити милого да гроба, сама її не справдила. (двічі)

Скатився місяць над горою і берег річки освітив,
В тій річці плавало два трупа, а кінь по бережку ходив. (двічі)

Ой вийшов місяць із-за хмари, та вп’єть за хмару закотивсь,
Та й освітив ясну долину, та й знов за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, а в хаті тій огонь горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

– Ой доню, рідна моя доню, ти в мене донечка одна,
Не жди, не прийде він додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців повертались, багато де-кого нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш сама? (двічі)

– Ой мамо, рідна моя мамо, я в тебе донечка одна,
Не віддай мене за старого, старий – не парочка моя. (двічі)

Ой у зеленому гаю стелиться полем туман,
Ой там під білой березой козак з дівчиной гуляв. (двічі)

Вони гуляли, гуляли, до їх циганка прийшла,
“Дай мені красную лєнту, правду скажу тобі я.

Якщо не даєш червону, то подаруй голубу,
Милий тебе вже не любить, він вже кохає другу”. (двічі)

“А я циганам не вірю, милий кохає мене,
Вийди, циганко, із гаю, бачить не хочу тебе”.

Циганка із гаю не вийшла, стала собі на краю,
Чує, як дівчина плаче, плаче у темнім гаю. (двічі)

Ой у зеленому гаю стелиться полем туман,
Козак з дівчиной гуляли, тепер гуляє він сам. (двічі)

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я й полюбила.

Нема його, та й не буде, поїхав в Одесу,
Сказав: “Рости, дівчинонько, на другую весну”.

Росла одну, росла ж другу, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала.

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяцю стоя.

Не сама я полюбила, полюбила й мати,
Вона ж мені приказала рушники подати.

А четвертим, білесеньким, рученьки зв'язала.(двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко як барвінок вʼється. (двічі)

“Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться?”.

“Вода у ставочку, скільки хоч, напийся,
Я буду в садочку, приди, подивися”. (двічі)

“Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала”.

“Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати”. (двічі)