О​й вийшов місяць із-за хмари

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я полюбила. (двічі)

Нима його та й не буде, поїхав на Десну,
Сказав: – Рости, дівчінонько, на другую весну. (двічі)

Росла, росла дівчінонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачьте очі, плачьте, карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Заставила за нелюба рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертий шовком шитий, рученьки з’язала. (двічі)

Із’язала тугесенька, ніхто й не роз’яже,
Тяжко, важко на серденьку, ніхто не розв’яже. (двічі)

На калині, на малині,
Колихала ой Марусина свого сина. (двічі)

Колихала та й плакала,
Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі)

Присовʼяла ще й присохла,
Чи я в тебе, ой моя ненько, не доросла? (двічі)

Не доросла, переросла,
Десь поїхав ой мій миленький, меня бросив. (двічі)

Меня бросив, не журюсь я,
Єсть у мене ой батко й мати, прихилюся. (двічі)

Посадила й огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила миленького аж три вечероч(ки).

На четвертий побачила, як череду гнала.
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стоял(а).

Летить орел сизокрилий, та й летючи кряче:
– Перекажи дівчинонькі, що за мною плач(е).

Нехай вона та й не плаче, бо я не журюся,
Нехай вона заміж іде, а я й оженюсь.