Digital archive of folklore

Я в середу родилася, кажуть люди «горе».
Не піду я за старого – бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, шо він має вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила сіни, мила хати, та й засміялася,
Вийшла мати із кімнати та й здогадалася. (двічі)

ー Знаю, доню, знаю, люба, чого ти смієшся –
Полюбила козаченька та й не признаєшся. (двічі)

ー Люби, доню, люби, доню, та й не ошибайся,
Козак гарний, чорнобривий, щоб не насміявся. (двічі)

І на горі ярмарок, під горою ярмарок,
Дід бабу продає ー ніхто грошей не дає. (двічі)

«Ой дід ти ж мені, сива твоя борода,
Чо ж ти мене не продав, як я була молода?» (двічі)

«Ой бабко моя, ти моя голубка,
Тим я тебе не продав, що ти була любка!» (двічі)

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипоньку грати. (двічі)

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража матір його знає, на що він моргає. (двічі)

Чи на мої воли, ой чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови? (двічі)

Воли та корови усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють. (двічі)

(Ой дівчина-горлиця,
До козака) горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.

Умер батько – байдуже,
Вмерла мати – байдуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.

Я за батька книш дала,
І за матір книш дала,
А за свого миленького –
Цуцика рябенького…

(Ну, це смішно…)

Сяк-так до вечіра буду жить,
А ввечері мій миленький прибіжить.

А я йому й усю правду скажу,
Через кого на вулицю не хожу.

Через Ваню, через купчика,

Через сивого голубчика.

Приїжжає мій миленький уночі,
А я лежу молоденька на пічі.

«Ой чого ж ти, моя мила так лежиш,
Ой чого ж ти на вулицю не біжиш?»

Якби ж мені сякий-такий шкабур був,
(Шоб мені кусочок хліба роздобув).

(Ну, це як баби вже сміються на другий день на свадьбі).

(Ой що то за шум) учинився,
Що й комар та й на мусі оженився. (двічі)

Та взяв собі жінку невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку. (двічі)

Що не вміє шити-прясти, ще й варити,
Що не вміє з комариком добре жити. (двічі)

«Я ж тебе, Галю, не лаю, я ж у тебе, Галю, питаю,
Ой чи були гості у мойому домі, у мойому домі без мене?» (двічі)

«Був Іванко, був і Омелько,
Та й ще те Михайло, мале шкандибайло, був у мене молодої без тебе». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж у тебе правди питаю,
А що їли ж гості у мойому домі, у мойому домі без мене?»

«З’їв Омелько індюка, а Іванко гусака,
А оце Михайло, мале шкандибайло, з’їв у мене молодої голуба». (двічі)

«Я ж тебе, Галю, не лаю, я ж у тебе правди питаю,
А що пили гості у мойому домі, у мойому домі без мене?»

«Пив Омелько горілку, а Іванко наливку,
А оце Михайло, мале шкандибайло, пив у мене молодої конячок». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж у тебе, жінко, питаю,
А де спали гості у мойому домі, у мойому домі без мене?» (двічі)

«Спав Омелько під столом, а Іванко за столом,
А оте Михайло, мале шкандибайло, спав у мене молодої під боком». (двічі)

(Щоб чоловіки жінок не кидали самих!)

Очерет тріщить і вода плющить,
А кум до куми судака тащить.

«І кумочко, і голубочко,
Звари мені судака, щоби юшка була.

І юшечка, і петрушечка,
Кума моя, кума люба, кума-душечка.

І пить будем, і гулять будем,
А смерть прийде – помирать будем!» (двічі)

Од Києва до Лубен,
Насіяла конопель,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Ніжина до Прилуки,
Та побила закаблуки
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Полтави до Хорола,
Черевички попорола
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

А мій батько чоботар,
Черевички полатав,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я козу в віз,
Та й поїду по рогіз,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я півня в сани,
Та й поїду до Оксани,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я барана,
Куди люди, туди й я,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе, жінко, питаю,
Які були гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Був Микита із села, старий шпендель з хутора,
Командир Михайло, главний запєвайло, главний запєвайло, з города». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тіки питаю,
А що пили гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Пив Микита самогон, старий шпендель перегон,
Командир Михайло, главний запєвайло, пив зі мною молодою коньячок». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тіки питаю,
А шо їли гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Їв Микита гусака, старий шпендель утака,
Командір Михайло, главний запєвайло, їв зі мною молодою індюка». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тільки питаю,
А де спали гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Спав Микита за столом, старий шпендель під столом,
Командір Михайло, главний запєвайло, спав зі мною молодою під бочком». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе предупреждаю,
Щоб не було гостей у моєму домі, у моєму домі без мєня». (двічі)

Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі)
Халимонова жена начала гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла та й не обпилася,
Наварила горщок каші, в поле потряслася.

Як начав же Халимон та жінку учити,
Запріг у борону, начав волочити. (двічі)

Випріг із борони та запріг у рало,
«Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі)

Приїхали додому – велика калюжа,
Розсердилася жінка на мужа.

Розсердилася жінка на мужа,
Полізла ж на піч, як будто не здужа.

«Вставай, вставай, мила, я приніс же пива»,
«Ой цур тобі, пек, я не буду жива».

«Вставай, вставай, мила, я приніс горілки»,
«Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки».

«Вставай, вставай, мила, я приніс дубину,
Ще й сукувату та на твою спину».

«Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба,
Що ти догадався, чого ж міні треба».

А мій милий вареничків хоче,
А мій милий вареничків хоче.
«Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Та й дров же нема, милий мій миленький,
Та й дров же нема, голубе сивенький!»
«Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Та й сили ж нема, милий мій миленький,
Та й сили ж нема, голубе сивенький!»
«Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!»

«А з ким будеш доживать, милий мій миленький?
А з ким будеш доживати, голубе сивенький?»
«Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Вареничків наварю, милий мій миленький,
Вареничків наварю, голубе сивенький!»
«Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, уха-ха моя, чорнобривая!
Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, уха-ха моя, чорнобривая!»

Ой там на точку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик матузок ізв’язала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало тогувальних, як наїхало покупальних,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой стала я, подумала: «З грішьми треба носиться, а з коньми треба возиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він до мене знадобиться». (двічі)

Він насіє й наоре, не для кого, для мене,
«Ти ж мій милий серденько, пожалію я тебе». (двічі)

Як посію жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як скошу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як здіжу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Як знесу я жито в яр, (двічі)
Жито в яр, жито в яр,
Куди ти, куди я,
Куди бариня моя, бариня?
Мар’я Іванівна,
Варвара Степанівна,
Ївга Данилівна,
Тетяна Кирилівна,
Савка Григорович,
Сам Харитонович,
Бариня?
Ой бариня, бариня,
Чого тєбє нада, нада,
Чи кучера, чи лакея,
Чи погонича Матвєя,
Бариня?

Ой, не рости, кропе, (двічі)
На моєму й огородочку. (двічі)

Ой, не ходи, старий, (двічі)
По моєму частоколочку. (двічі)

Я ж того старого (двічі)
Із роду та не любила. (двічі)

По його слідочку (двічі)
Каменем та покотила. (двічі)

Ой, як тяжко, важко,(двічі)
Каменеві та котитися. (двічі)

А ще тяжче, важче, (двічі)
Старому та женитися. (двічі)

Молоду жінку брати, (двічі)
Серденьком та й називати. (двічі)

Била жінка мужика,
Пішла позивати,
Присудили мужикові
Ще жінку прохати, (двічі)
Ще, ще, ще, ще,ще, ще, ще,
Ще жінку прохати.

Прости ж мене, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі цебер меду,
Коновочку пива. (двічі)

А од пива болить спина,
А од меду голова,
Купи мені горілочки,
Щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб,
Щоб весела я була.

Шо Ярема та Хома були рідні браття, (двічі)
Та (й) забрали торбинки та пішли по шмаття. (двічі)

Шо Яремі дають торбу, а Хомі у морду, (двічі)
І полаялися, й почубарилися,
Ізійшлися докупочки та й порадилися:

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай зайців ловить!». (двічі)

Хома купив хорта, а Ярема - чорта, (двічі)
Шо у Хоми все біжить, а в Яреми все лежить. (двічі)

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай в церкві співать!». (двічі)

Де(сь) узявся паламар, ції церкви господар, (двічі)
Як ударить Хому в пузо, а Ярему в пику,
Наробили, дураки, повну церкву крику!

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай рибку ловить!». (двічі)

Хома купив човна, Ярема - весельце, (двічі)
Взяло Хому за живіт, Ярему за серце! (двічі)

Зібрав батько компанію,
Невеличку, але чесну:
Карпа, Гліба і Дем’яна,
Яцька, Стецька і Івана,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима й Опанаса,
Максима й Омелька, ще й Терешка. (двічі)

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купріяна,
Біжить Ганна ще й Данилко,
Біжіть, татку, куди видко,
Ось матуся йде, всім буде!
Один каже: «Сховаймося!»,
Другий каже: «Признаймося!»,
А Купріян каже: «Якось то буде!». (двічі)