Digital archive of folklore

А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють,
Тільки одна гора чор(на).

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Десь взялася чорна хмара, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Та й упала зіма біла, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Де ж я буду зімувати, (двічі)
Своїх діток годува(ти)?

«Ой, братіку-соколоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімонь(ку)».

«Ой, сестричко-перепілко, (двічі)
Коли ж в тебе діток скілько?»

«Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх діток не цурай(ся).

Як ти сядеш обідати, (двічі)
То я своїх діток вишлю.

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Сяде дядько обідати.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Вона сичіть, як гадина».

Поки дядько пообіда (двічі)
Діти батька одвідають.

«Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі)
Горе жити коло мами.

Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі)
Горе жити коло роду».

Ой Боже, Боже, коли той вечір буде?

Ой коли ж про нас наговоряться люди?

...

А друге горе, що не рідная мати,

Кладе сироту...

Ой пустіть мене родину ж одвідат.

Ой Боже, Боже, коли той вечір буде,
Коли про мене наговоряться лю(ди)?

Коли про мене наговоряться люди,
Ой не так люди, як нерідная ма(ти).

Ой не так люди, як нерідная й мати,
Вона веліла за нелюба відда(ти).

Як ходила та й Марійка по новім току,
Виганяла й селезника на бистру рі(ку).

На бистру ріку,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батеньку, хоть сьодня к міні.

Хоть сьодня к міні,
Та й дай міні порадоньку, бідній сироті.

Ой горе, горе. з лихою годиною,
Прокляла мати малою дитино(ю).

Прокляла мати малою дитиною,
Не буде життя з вєрною дружино(ю).

Не буде життя з вєрною дружиною...

(Чужа хата хуже ката, хоть не лає, так бурчить, а все вона не мовчить)

Ой Боже(и), Боже(и), коли той вечір буде,
Та коли про мене наговоряться лю(ди).

Говорять зранку, говорять до півночі,
Бодай ворогам повилазили й о(чі).

Говорять старі, говорять ше й малії,
А ше й говорять воріженьки тяжкі(ї).

Ой горе(и), горе(и), сирота грядки поле,
Великий мороз аж у ніженьки ко(ле).

Ой то ж не мороз, то нерідная мати,
Кладе сироту, не вечерявши, спа(ти).

Не вечеряла, не буду й обідати,
Нема родочку — нікому й одвіда(ти).

А ненько моя, дороге насіннячко,
А де тебе взяти, де тебе посія(ти)?

Ой посію я в світлиці на скамниці,
А буду ж поливать сім неділь із крини(ці).

Буду поливать сім неділь із криниці,
Поки зійдуться братіки та сестри(ці).

А братіки йдуть, як голубчики гудуть,
А сестриці йдуть, як зозуленьки ку(ють).

Як ходила та й Маруся по крутій горі,
Набачила сірую утку на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи, сіра й вутка, тихо по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, ненько ж моя, сьогодні к міні.

Сьогодні к міні,
Ой, рада б я, донько ж моя, прибути к тобі.

Прибути к тобі,
Насипали сиру землю на груди міні.

На груди міні,
Зложилися й мої ж ручки навіки міні.

Та ой великий двір, та й маленький збір,
Чом не вся родинонька,
Великий двір, та й маленький збір,
Ой чом не вся й родинонька?

Та ой того же не вся та й родинонька,
Що й немає й батенька,
І того і не вся та й родинонька,
І що й немає й батенька.

Посилай, Катюша, солов'я в садок,
До батенька й на пораду,
І посилай, Катюша, солов'я в садок,
І до батенька й на пораду.

Ой а зозуленько на Вкраїноньку,
По рідну й родиноньку,
І а зозуленько на Вкраїноньку,
І по рідну й родиноньку.

Ні солов'я з саду, ні батенька з раю,
Ні родини з України,
І на солов'я з саду, ні батенька з раю,
І ні родини з України.

Та й ні ластівочки, ні маленької,
Ні неньки рідненької.

И найди же, найди, туча тёмная, туча грозная,
И выпусти, выпусти, стрялу градовую,

И ударь, ударь у сырую ж землю,
И разбей, разбей доску ж гробовую,

И выпусти, выпусти батюшку ж и с родители,
И снарядити было кому, и спроводити было кому,
А пославити некому.