Digital archive of folklore

Славен вечір, дівич-вечір та рано-рано,
Славен вечір, дівич-вечір та ранесень(ко).

Не так славен, як ізряжен та рано-рано,
Не так славен, як ізряжен та ранесень(ко).

Ізрядила його Олесина ненька та рано-рано,
Олесина ненька й уся родинонька та ранесень(ко).

Розвий, сосно, сімсот квіток та рано-рано,
Сімсот квіток ще й чотирі та ранесень(ко).

Всім боярам квітка, а Саші немає та рано-рано,
Нашо йому квітка, як Олеся дівка та ранесень(ко).

Ой поросло жито поміж високою,
– Ой чи будеш, мамо, плакати за мною? (двічі)

– Буду, доню, буду, ще й серденько в’яне,
Ой хто ж мене, доню, до смерти догляне? (двічі)

– Оставляю, мамо, найменшого брата,
Ой не буде, мамо, в вас весела хата. (двічі)

Старший боярин косий,
Старший боярин косий,
А другий бєзносий,
А третій бєз вуха,
Та й той пісню слу(ха).

Досталося і старшій дружці:

На коміні кружка стояла,
На коміні кружка стояла,
Туди кішка насцяла,
Подайте ту кружку,
Напоємо старшу друж(ку).

Дружки невтерпіли, у відповідь свашкам на цю образу відповідають:

Ой сяду я край віконця виглядати чорноморця,
Чорноморець іде-їде, ще й семеро коней веде.

На восьмому вороному, ще й в жупані голубому, гей,
Я думала він додому, а він їде до Дунаю.

Став він коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.

Чорноморець потопає, ще й на милочку гукає, гей,
«Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила».

«А я б рада ратувати та й не вмію ж я плавати, гей,
Ой піду ж я між люди, може жаль кому буде».

Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився, гей,
Поки люди ізбіглися, чорноморець утопився.

«Пливи, пливи за водою, й остаюся я вдовою,
Пливи, пливи річечками, остаюся з діточками».

Ой гаю, мій гаю, гаю, гаю зелененький,
Чом на тобі, гаю, листячка нема(є)?

Листя, листячка немає, вітрець, вітрець не колише,
Шо брат до сестриці часто пісьма пи(ше).

Часто, часто пісьма пише, а в пі…, а в пісьмах питає:
«Чи привикла, сестро, у чужому кра(ю)?».

«Хоч привикла-не привикла – треба, треба привикати,
Бо в чужому краю ніде неньки взя(ти).

Ніде, ніде неньки взяти, ані, ані змалювати,
Маляри хароші, забрали всі гро(ші).

Забра..., забрали всі гроші,
Та й нарисували личко, чорні бро(ви)».

Ой умер Саврадим та й на лавці лежить,
Його жінка Саврадимка по горілочку біжить. (двічі)

І горілку несе, і музики веде,
«Оце ж тобі, Саврадиме, не боюся я тебе». (двічі)

І пить будем, і гулять будем,
А смерть прийде – помирать будем. (двічі)

А смерть прийшла – мене дома не найшла,
А найшла на пічі, ще й бутилочка в руці. (двічі)

Ой мамцю моя, нащо ж я родилася,
Нема того дня, щоб я не журилася. (двічі)

Нема того дня, нема ще й і ніченьки,
Шоб не плакали мої карі оченьки. (двічі)

Ой стою, стою в лузі під калиною,
Ой як тяжко жить з нелюбой дружиною. (двічі)

Ой стою, стою в лузі під криницею,
Ой як тяжко жить із гірким п’яницею. (двічі)

Ой стою, стою, з відер вода лляється,
Ой як тяжко жить, а роки минаються. (двічі)

Некормлена птиця, ой не сизий орьол,
Ой ко мнє прилєтаєт ой орьол молодой.

Ко мнє прилєтаєт ой орьол молодой,
Он криллямі машет, ой стучит й у окно.

Он криллями машеть, ой стучить у окно,
«Ой товариш, товариш, ой пора нам туда.

Товариш, товариш, ой пора нам туда,
Ой де сонце не сходе, ой місяць нікогда».