Digital archive of folklore

Ой по тим (цім) боці жи та й по толоці,
Ой (та й) цигани стояли. (двічі)

Та й поміж тими жи та й циганами жи
Та й циганка а й ворожка. (двічі)

Та й до тиєї жи та й циганочки
Та й втоптана дорожка. (двічі)

Ох і ти грушиця моя, ой ти кудрявая ж,
Прекудрявая, кучерявая.

Ох і ти когда ти зросла, когда й виросла ж,
Я весною зойшла, лєтом виросла.

Ох і я весною зойшла, лєтом виросла ж,
На жовтенькім піску, на крутом бережку.

(Там стояла млада, поздно звечора сама,
Дожидала дружка розудалого.

Застучав, загрючав під окошком,
...)

Ой рано, рано півень заспівав,
По зорі,
По зорі рано,
При місяцеві видненько.

А ще раніше Ванько з коня встав,
Грай, коню,
Грай, кониченько,
Під молоденьким Іванком.

Та й забєлєли снєжки,
Та й по битой дорожке,
та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Та й заболєло тєло,
Ой солдатськоє бєло,
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Та й ніхто не заплаче
По солдатському тєлу,
А й ні брат, ні сестра.

Та й ні брат, ні сестра,
Та хіба той заплаче
По солдатському тєлу,
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Та й, товаришу вірний,
Ой ти, братіку рідний,
Та й либонь я помру.

Та й либонь я помру,
Та й зроби мєні, брате,
Ой, вірний товаришу,
Та з клен-дерва ой труну.

Та з клен-дерва труну,
Та й нашо тобі, брате,
Та з клен-дерва (взяти,
Та в дубовій лежати).

Меланочка, ластівочка,
На кошарі щебетала,
Хазяїна викликала,
Вийди, вийди, хазяїну,
Подивись, подивись на кошару,
Лежать воли у три ряди,
А корови у чотирі,
А овечки коло кринички!

Вечір добрий!

Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать),
Летів й орел через сад зелений,
Та й став і калину клю(вать).

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать,
Любив козак (парень) молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його ж, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать,
Вона ж його ж, сволоч, отравила,
Та й стала його питать.

– Скажи, милой, ой скажи, чорнобривой,
Ой, чого ти зажури(вся),
– Скажи ж, милой, скажи, чорнобривой,
Ой, чого ж ти зажури(вся)?

Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві,
Чи й од меду ж, чи й од горілочки,
Чи од проклятої любві?

Дружко коровай крає,

Дружко коровай крає,
Семеро діток має,
Та всі з кошелями,
Весь коровай забра(ли).

Ой косив мужик та й у лузі сіно,
Ой же піт із його ллється.

Аж піт з його ллється,
Ох і лежить чумак та й під своїм возом,
Ой із мужика сміється.

З мужика сміється,
Ох і смійся, смійся, та превражий сину,
Ой за сміх тобі буде.

Та й за сміх тобі буде,
Ой прийде зіма, недобра година,
Нічим воли годувати.

Ой нічим воли годувати,
Воли ревуть, води не п'ють
Чумак зажурився.

Чумак зажурився,
Ой бере чумак з-під поли налигач,
Та й пішов слободою.

Світилочка ласа,

Світилочка ласа,
Вкрала кусок мняса,
За стіл захилилась,
Мнясом запиха(лась).

Якби не Данило,
Її б задави(ло).

Та як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня же край порога.

Та й прив'язав коня же край порога же,
Ой там заплакав та й край коника стоя.

Ой там заплакав край коника стоя,
Та й рознещасна головонька моя.

Та й рознещасна головонька моя же,
Та й засватана дівчинонька ж моя.

Та й засватана дівчинонька ж моя же,
Та якби мені вечора дождати.

Та якби міні вечора дождати ж,
Та й пошлю людей дівчину сватати.

(Та й пошлю дівчину сватати,
А сам піду під вікно слухати.

А сам піду під вікно слухати,
Що буде дівчина казати.

Що буде дівчина казати,
А дівчина по світлиці ходе.

А дівчина по світлиці ходе,
Білі ручки до серденька ломе.)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, припив вози,
Ой пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає,
Та й були гроші, та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак сірячину,
Ставляй, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Та й обернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Бігла сучка яром,

Бігла сучка яром,
Обмотана валом,
Дружки думали її мати,
Та й стали її сса(ти).

Недалеко милий оре,
Ой там за лісочком.

Ой там за лісочком,
Сушив-крушив парень дівку,
Своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я тебе зсушив, скружив,
Ти сама сов’яла.

Ти сама сов’яла ж і,
А я тебе ж тричі сватав,
Ти все й одказала.

Ти все й одказала,
Ой дівчино, гордівнице,
Гордуєш ти мною.

Гордуєш ти мною,
Буде твоє ж гордування,
Все перед тобою.

Все передо мною,
Буде твоя руса коса,
В мене під ногою.

В мене під ногою,
Шуміть буде нагайочка,
Та й над головою.

Ні тучки, ні хмарки й а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде,
Козак до дівчини щовечора йде.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає,
– Марусино, серце, порадуй мене,
– Марусино, серце, порадуй мене.

Маруся не чує, порад не має,
З другими жартує, жалю завдає,
З другими жартує, жалю завдає.

– Марусю, Марусю, ти така не будь,
Він тебе не любить, ти його забудь,
Він тебе не любить, ти його забудь.

(Фрагмент)

А в нашого свата,
А в нашого свата,
З верби, з лози хата...

Одчиняй, свату, хату,

Одчиняй, свату, хату,
Ми роду багатого,
Покоління високого,
Ми в хату не влізем,
На хату полі(зем).

Ой у неділю ранесенько синє море гра. (двічі)

Ой хоче ж дівка втопитися, море й не прийма. (двічі)

Ой прийми ж море, прийми синє, прийми мать родна. (двічі)

Ой, а вже ж мені надоєла жизнь бурлацкая. (двічі)

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.

В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.

Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.

Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.

Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.

Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.

Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.

Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.

Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)

В дев’яносто ж сємь пудов,
…

Дружко палахатий,

Дружко палахатий,
Біга кругом хати,
Ніде йому стати,
Пелех розчеса(ти)!