Digital archive of folklore

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

Вилітала галка з глибокого й балки,
Та й сіла, й упала і галка на високій со(сні).

На високій сосні, де гілки розкошні,
Та й не хилися, сосно, бо й так міні то(шно).

Не хилися, сосно, бо й так міні тошно.
Та й не хилися, гілко, бо й так міні гі(рко).

Не хилися, гілко, бо й так міні гірко,
Та й гірко ж той дівчині на чужій вкра(їні).

Приїхали братца до сестриці в гості,
Та й поставили коня на новім помо(сті).

Та й давайте ми, братца, випʼємо по чарці,
Та й чогось міні, братца, горілка й не пʼє(ться).

Чогось міні, братца, горілка не пʼється,
Та й коло мого серця, як гадина вʼє(ться).

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу й наляга(є).

Шовкова трава на косу налягає.
З-під тії трави галочка й виліта(є).

З-під тії трави галочка й вилітає.
«Скажи, галочка, де моя й дружинонька?»

«Скажи, галочка, де моя дружинонька?»
«Твоя дружина на морі купаїться.

Твоя дружина на морі купаїться.
Правою рукой умиваїться,
Лєвою рукой утираїться».

Косарі косят, аж вітер повіває,
Шовкова трава на косу й наляга(є).

Шовкова трава на косу й налягає.
З під тії трави й галочка й виліта(є).

З під тії трави й галочка й вилітає
«Скажи галочка, де моя й дружинонька?»

Моя мила по базарю ходила,

А за тьон веретьон подхватила.

(– Це я вже нижчим голосом.)

Принесла я ту куделицю додому,

Причепила к веретьону.

Тепер тебе, куделице, та й не прясти:

Понеділок – важкий день починати,

А вівторок – родителів поминати,

А в середу…

(– А в середу… шо ж у середу? Забула.

– Ну, хай… В четвер.)

А в четвер – до попа на менини,

А в п’ятницю добрі люди та й не прядут,

А в суботу родителів поминают,

А в неділю ж гуляют.

Затоплю я нову хату сирими дровами,
Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі)

А мій мілій чорнобривій до другої ходе,
Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі)

Як приходе він додому, став ножі точити,
Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі)

«Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину,
Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі)

«Ой не буду я годити ні одну хвилину,
Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі)

А сусіди, добрі люди, дали неньці знати,
«Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі)

«Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила?
Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі)

«Ой не я їх сиротила, сиротили люди,
Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі)

Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує?
Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)?
Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?

Он да по бережку, бережку крутому,
Та й сєрой селезень пливйот!
Он да люлє-люлє, любов да люлє-люлє,
Та й сєрой селезень пливйот!

Он да пливйот, он да ревйот,
Та й громку й пєсєньку пойот!
Раз-два люлє-люлє, любов да люлє-люлє,
Та й громку й пєсєньку пойот!

(Кому ж мої кудрі? Кому ж мої русі?
Та й доведуться розчесать?
Доведуться кудрі, доведуться русі,
Та й старой бабушкє чесать.)

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой там одівонька та й пшениченьку сі(є).

Ой посіявши, та й стала й волочити,
А заволочивши, стала Бога й проси(ти).

"Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
На вдовиних діток ще й на вдовину до(лю).

(А ще одівонька та й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла.

Ой ще одівонька та й на лавку не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениченька поспіла.)

Хроне, хроне, хто тебе сіяв? Хто тебе поливав?
Салимон, Салимон, Салимонова жена, край дорожки жила,
Край дорожечки, криві ножечки, і хрін поспів, пора вибира(ти)!

Та прийшов соцкий до двора, некрутечків вибира,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й некрутечків вибира.

Та й вибрав собі ж молодця, та нема ж неньки, ні отца.
Ей, гей, йо-хо-хо, та нема ж неньки, ні отца.

Та нема ж ненькі. ні отца, тільки ж одна сестриця,
Ей, гей, йо-хо-хо, тільки ж одна сестриця.

Та тільки ж одна сестриця, та й та плаче, журиться,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й та плаче, журиться.

Дід бабу товче, товче,
Шо не рано млинці пече,
Цить, діду, не казись,
Напечу – й наїсись!

Коло річки, коло броду,
Два голуби й пили воду,
Тумар-тумар-тумар-рай-рай,
Два голуби й пили воду.

Вони пили, вуркотіли,
Знялись вони, полетіли,
Тумар-тумар-тумар-рай-рай,
Знялись вони полетіли.

Крилечками стрепенулись,
Любов свою спомнянули,
Тумар-тумар-тумар-рай-рай,
Любов свою спомнянули.

Ой хто, хто Миколая любе,
Ой хто, хто Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія Миколая любе,
А Діва Марія Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія сина спородила,
А Діва Марія сина спородила.
Ой ти, Святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А, спородивши, анголів зібрала,
Стали думати-гадать,
Яке йому ім’я дать,
Миколаю!

Дали йому мня святого Петра, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня святого Ілля, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня Ісуса Христа, (двічі)
Вона його ізлюбила,
Всіх анголів звеселила,
Миколаю!

Чуки-чуки коло лави,
Начукикала в халяви,
А халяви коротенькі,
Начукикала повненьки.

Дід ходив по гриби,
Баба по опеньки,
Дід свої погубив,
Бабині ціленьки.

Кругом Мариночки стрибали дівочки…

На Петра хліб пекла, а на Йвана вибирала,
Купала на Йва(на)!

Купався Денис та й на лавці завис,
Купала на Йва(на)!

На Максима хліб місила,
На Петра хліб пекла,
А на Йвана вибирала,
Купала на Йвана!

Ой колись була та й воленька,
Як тепер стала неволенька.

Ой тепер стала неволенька,
Та болить серци, головонька.

Та й чорна хмара наступає,
Та й дрібний дощик накрапає.

Та й дрібний дощик накрапає,
Та й мати сина научає.

Ой на річці, на Йордані,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Там Пречиста ризи прала,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А виправши, розвісила,
Щедрій вечір, добрій вечір!

На калині, на малині,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Прилетіли анголята,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Взяли ризи на крилята,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Понесли попід небеса,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А небеса розтворилися,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Усім святим поклонились,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой чук-чук, чуки-чуки,
Гарні в мене черевики,
Черевички з рогозу не бояться морозу,
А чольочки з лободи, не бояться води!

Вербице,
Пора тобі, вербице, розви(ться),
Пора тобі, Іванку, жени(ться).

Ой не жаль міні та й ні на кого,
Тільки жаль міні на отца своєго.

На й отца своєго, ще й на родного,
Оженив мєня малолєтнього.

Малолєтнього, малоумного,
Та й взяв жінку не до любови.

Не до любови, не до розмови,
Ні снопа звʼязать, ні слова сказать.

Ні снопа звʼязать, ні слова сказать,
Сніп ізвʼяжеться, він розвʼяжеться.
Слово скажеться - не наравіться.

Та й і пішов же він у Китай-город,
Та й купив же він корабель новий.

Корабель, корабель за сто двадцать рублєй,
За сто двацать рублєй ще й з польтіною.

За сто двадцать рублєй ще й з польтиною,
Посадив жінку ще й з дитиною.

Корабель пливе, а вода реве,
А ворон краче, а дитя плаче.